Захисник iз прикарпатського села Бовшiв Бурштинської громади Тарас Варик несе службу у 44 бригадi iменi гетьмана Данила Апостола у дивiзiонi артилерiйської розвiдки батареї безпiлотних авiацiйних комплексiв.

З початку вiйни вiн виконував оптичну артилерiйську розвiдку на лiнiї зiткнення. Зараз успiшно реалiзує завдання зi знищення бойової технiки противника на Запорiзькому напрямку як зовнiшнiй пiлот дронiв-камiкадзе.

Воїн розповiв про особливостi служби землякам у Вiснику Бурштинської громади.

“Пiсля нападу Росiї не бачив iншого шляху, як йти захищати Україну. Першого березня 2022 року звернувся до центру комплектацiї (колишнi вiйськкомати). Другого березня мене вiдправили у Старичi на пiдготовку на артилериста”, – пригадує Тарас.

Почав навчатись лiтати на коптерах. Самостiйно навчився лiтати на «мавiку», командири помiтили i вiдправили на навчання в Ужгород. Там опанував дрон DJI Matrice 300. Пiсля Ужгорода потрапив на Таврiйський напрямок.

Згодом поїхав у Литву на навчання. Там працювали з БПЛА лiтакового типу, зокрема «Фенiкс 2000». “Розмах крил 2,4 м, – розповiдає боєць. – Вiн може вести розвiдку i керування артилерiєю у повiтрi бiльше двох годин. Причому глибина розвiдки 30-40 км. Потiм був БПЛА типу «лiтаюче крило». Вже в кiнцi ми навчались працювати з дронами-камiкадзе. I по сьогоднi наш екiпаж працює на цих дронах – вражаємо вiйськовi цiлi противника”.

Екiпаж – троє людей – знищив вже 13 цiлей.

“Коли ми вчилися i бачили, як працюють нашi досвiдченiшi на той час вiйськовi, ми отримали незабутнi враження вiд вибухiв ворожої технiки. Якась своєрiдна гордiсть i несамовита радiсть. Згодом те саме вже вiдчуваєш сам, коли працюєш iз дронами-камiкадзе. Це навiть важко словами розказати. Проте з часом воно все сходить на буденнiсть i бажання: чим бiльше, тим краще. Найбiльший вибух, який я бачив, – коли нашi вiйськовi пiдбили московитський ГРАД, який ще й стояв бiля складу зброї. Цi звуки i цю картинку передати неможливо”, – дiлиться захисник.

Тарас Варик каже, що iз забезпечення є все необхiдне i все вчасно. Єдине, чого зараз потребують, – повнопривiдного мiкроавтобуса. Старий бус ремонтують своїм коштом. “Немає проблем iз харчуванням та одягом, технiкою, паливом та iншими необхiдними речами. Якщо ми щось i купуємо собi iз одягу – то є безпосередньо наша iнiцiатива. Все мiж собою, мiж друзями повiдомлення розiслали, та й так збираємо. Тих, хто хоче заробити 100 тисяч, дуже просимо до нас”, – говорить вiн.

У пiдроздiлi працює бiльше як 10 екiпажiв. “Ми подаємо картинку з лiнiї фронту практично нон-стоп. I ще хочу сказати, що, дякуючи мудрому керiвництву та Богу, у нас в дивiзiонi – а це бiльше як 300 людей – за час вiйни немає двохсотих”, – зазначає Тарас.

“Щодо настроїв – ми стоїмо i будемо стояти. I будемо йти вперед. Адже виходу iншого у нас нема. Позаду нас сiм’ї, а пiд ногами рiдна земля, яку ми обов’язково звiльнимо. Дуже образливо дивитись вiдео, де здоровi бугаї викладають iсторiї, як вони втекли. Ми мусимо розумiти, що маємо захистити свою державу. Та й хлопцям на фронтi треба змiна. Ми всi не залiзнi. Також дуже деморалiзує використання коштiв на мiсцях. Але виходу нема – ми мусимо стояти i боротися”, – говорить воїн.

Тарас Варик поданий до нагородження вiдзнакою командувача сухопутних вiйськ. Це вiдомча вiдзнака за високi успiхи у захистi Батькiвщини.