З часів “золотого унітазу” Януковича жодне “делікатне” питання не викликало в Бурштині такої відкритої та гострої полеміки, як ось закупівля модульної громадської вбиральні, яку планують встановити на вул. Січових Стрільців.

Ціна туалету – 1,1 мільйона гривень. Чи доречні такі витрати на вбиральню у воєнний час, коли на допомогу Збройним Силам України збирають у Бурштинській громаді “по копійці”, пише ПІК.

Саме у контексті моралі на сесії міськради 31 березня депутати добряче попортили нерви міському голові Василю Андірєшину, який наполягав якнайшвидше прийняти рішення про виділення коштів на вбиральню та оперативно закупити її поза системою Прозорро, шляхом прямого договору. Це дозволено постановою Кабміну на період воєнного стану.

Однак 31 березня швидкого рішення не вийшло. Зокрема, й тому, що пан Андрієшин та секретар міськради Роман Іванюк так заплутались у процедурах  голосування з “туалетного питання”, що прийшлось наступити на своє его та попросити допомоги з боку попереднього секретаря Богдана Рибчука.

До цього моменту сесія нагадувала сумбур, в якому чітким та фаховим було тільки виконання Державного гімну України, бо він звучав у записі професійного українського хору.

Але й попри сумбур можна було почути слушні думки депутатки міськради Тетяни Сенчини та інших обранців, які наголошували:

“Аморально витрачати такі великі гроші на вбиральню у час війни. Чи не краще тимчасово встановити у місті біотуалет, як це зробили біля обласної військової адміністрації у Франківську?”.

Прозвучала й така думка:

“Населення нас не зрозуміє – навіщо такий дорогий туалет? Він буде виглядати посеред Бурштина як палац культури?”.

Міський голова Андрієшин нервував:

“Як ви можете казати, що ціна надто висока? Ціна на цей туалет максимально знижена, тому що це наш виробник – Івано-Франківський. Аналогічні туалети коштують 2 – 3 мільйони гривень. Якщо ви натякаєте, що тут є якась корупція – наведіть факти”.

Коли й ці аргументи не допомогли, очільник громади спробував використати “додаткові”:

“Можна піти на торги, але це тільки відтермінує встановлення вбиральні на 2-3 місяці. Та вже нема куди терпіти. Ви бачите, скільки у нас переселенців? Ви бачите, що робиться – люди попід кущі ходять, поза будинки ходять”.

Хтось із депутатів заступився за приїжджих. Мовляв, вони не живуть у наметах, а мешкають у приміщеннях з туалетами та мають всі умови для особистої гігієни. І це справді так.

Однак заради об’єктивності треба сказати, що громадська вбиральня у Бурштині дійсно потрібна. Її немає орієнтовно десять років.

І якщо говорити про асигнування на цей об’єкт, то йдеться про екологічні кошти, які за бюджетним кодексом не можна використати на позаекологічні потреби. Так кажуть у міськраді.

Враховуючи ці та інші моменти, депутат Рибчук 31 березня запропонував:

1. Наразі зняти з розгляду питання про виділення коштів на вбиральню;
2. Відправити це питання на доопрацювання у двох комісія – житлово-комунальній та бюджетній.
3. Просити міського голову призначити позачергову сесію, щоб розглянути це ж питання.

Депутати більшістю підтримали пропозиції Рибчука, а на позачерговій сесії 1 квітня не на жарт проголосували.

На це екс-міська голова Роксолана Джура написала у мережі Бурштинський парламентський канал:

“Рішення прийнято. Тихо і швидко натиснуті кнопки “за” тими, хто на минулій сесії голосніше всіх кричав ” не на часі!”. Колуарні змови і договірняки діючої влади, видно, далі на часі. Соромно перед людьми”.

Не будемо гадати, кого із депутатів пані Джура підозрює у змовах, але результат голосування виглядає таким чином:

Як бачимо, 17 депутатів ввжають доречним саме зараз купити дорогий туалет. Хоча попередньо у мережі пропонували їм оцінити середньої вартості варіант – за прикладом Нікополя,  великого промислового центру, з бюджетом майже у десять раз більшим за бюджет Бурштинської громади.

“Не шукали “модних” металевих туалетів. Вирішили спорудити сучасну капітальну будівлю. І порахували, що її вартість повинна бути 333 тисячі. На тендері ціна була знижена до 299 тисяч. Різниця з Бурштином – 900 тисяч. Крім того у разі такого варіанту роботи по спорудженню могли б робити місцеві підприємці чи підприємства. А це ще й зарплата для місцевих людей і податки в місцевий бюджет”, – йшлося у дописі бурштинців.