Живемо у світі, в якому значна частина людей не тільки не вміє радіти успіхам інших, а за безкінечними повсякденними турботами ще й їх не помічає. Тим часом кожна людина несе в собі творче начало, було б тільки бажання пробудити його – не розгубити життєвою дорогою. Останнім часом частенько (зовсім випадково) зустрічаю людей, які несподівано почали творити. Хтось несподівано для самого себе став пензлярем-художником, хтось захопився квітникарством, хтось із поета перетворився на режисера – і таких прикладів чимало. Як тут не погодитись із експертами в езотериці про те, що на зміну епосі технократів прийшла епоха Водолія – епоха творчості.

А ще ж ця карантинна самоізоляція, тут не тільки кіно почнеш знімати і писати поеми… Нещодавно, йдучи у справах тернопільською вулицею Чехова, побачила біля вхідних дверей одного із житлових будинків дивовижну дерев’яну хатинку. Хіба можливо пройти повз таке диво і не дізнатись хто його автор? Знайомлюсь із мешканкою найближчої квартири пані Ніною. Виявляється, майстер на всі руки – це її чоловік Андрій Кипибіда, працьовитий рід якого «тягнеться» із знаменитих Чернихівців. (Знамениті тим, що з вуст місцевого війта А. Грицуняка Іван Франко записав різні перекази, натомість видав збірку: «Антін Грицуняк, його життє та смерть і спадщина, яка по нім лишалася для нас» (1902 р.). Тож пані Ніна знайомить з паном Андрієм. Виявляється, цей чоловік майстровитий на всі руки: у вільний від роботи час плете з еко-мотузок масажери, а нещодавно змайстрував іграшкову дитячу стінку для онуки Настуні. Можна уявити радість дитини, адже стінки такі зазвичай виготовляють у Китаї, але значно менших розмірів. Для чого я все це пишу? Дуже хочу, щоб у довколишньому світі було якнайбільше позитивної інформації, від якої стає спокійно і затишно на душі.

А серед Вашого кола знайомих є майстровиті творчі особистості?