«Цікаво, як давали раду зі своїми зубами наші предки років сто тому?» - подумала я, прочитавши про чергове «свято» в Інтернет-календарі - міжнародний день стоматолога. Заодно не полінувалась зазирнути до Вікіпедії, щоб дізнатись, що означає саме слово «стоматолог». І яким було моє здивування, коли я прочитала, що воно складається з половинок (основ) двох грецьких слів: стома - рот і логос - слово. Розумієте, жодного натяку на зуби. І мені стало все зрозуміло - пазли, як то мовиться, зійшлися. Хто б міг подумати... Звісно, консервативно-атеїстичний люд, прочитавши мої міркування, відразу стане в позу «зю» і стане заперечувати. Але кожний має право на висловлювання своєї думки. Чи ж не так? Можливо, хтось у моїх думках почерпне для себе відповіді на задавнені запитання. Втім, зазвичай, воно так і є: готова свідомість готова сприймати ту інформацію, до якої вона... підготовлена.

Тому почну здалеку. Моя бабуся Ганна покинула цей світ, коли їй було під дев'яносто. Та й то, її штовхнув п'яний зять (вона жила у сім'ї доньки). Падаючи, зачепилась за металевий ріжок ліжка, в результаті падіння зламала шийку бедра. Після того прожила не довго, два місяці. Але до останнього дня бігала до церкви, яка на той час функціонувала у райцентрі, ще за молодості пішки , раз на рік, вирушала у паломництво до Києво-Печерської Лаври. Була надзвичайно доброю, люблячою, тихою, істинною вірянкою. Дотримувалась усіх постів упродовж церковного року:  строгих, великих, коротких... І молилась, дуже багато молилась. Незважаючи на совдепівський час, мала у своєму кутику іконку. Малою, гостюючи у тітки, часто бачила бабусю на колінах... Але до чого тут зуби, можете запитати ви?

Власне... У неї були цілими всі зуби, у неї взагалі з ними ніколи не було жодних проблем. Про це я не раз чула серед родичів, особливо після того, як бабусі не стало. У мого батька - її сина, коли він залишив цей світ, у роті залишилось... тільки два зуби. Може, тому, що в дитинстві, а минуло воно в Сибіру, він перехворів цингою? А, може, тому, що дуже часто лаявся із своєю дружиною, а моєю матір'ю... З нього був би чудовий художник, однак, не мав можливості реалізувати талант, тому дуже переживав з цього приводу. Категорично не хотів працювати у колгоспі, їздив до райцентру на роботу. На генетичному рівні пам'ятав "колгоспні" наслідки, які пройшлися через нашу родину і вздовж і впоперек. 

Стома - рот, логос-слово. Щоби були міцними і здоровими наші зуби, мало ретельно чистити їх двічі на день зубною пастою, навіть найдорожчою. Слово - це енергія, воно божественного походження. Оскверняємо його - руйнуємо енергетику нашого тіла, зокрема - ті ж самі зуби. На Сході, для прикладу, навіть шестикласники знають, що хвороба не з'являється сама по собі. Спочатку вона «стукає» в ефірне тіло до людини, а та - не чує, в астральне (через сни) - та знову не чує, в ментальне (через думки) - не чує... І тоді з посіяних «зерен» (які ще можна було прибрати) в аурі та біополі людини «проростають» перші паростки. У всіх все по різному, хто на якому рівні свідомості...

А я добре запам'ятала, як старенька сусідка відповідала на лайку сусіда: «Не лайся, бо зуби повипадають!». Не просто так вона це казала, бо, мабуть, так казала її мама і мама її мами, себто бабуся, прабабуся. Наші пращури забрали із собою в інші світи багато цікавої і цінної інформації, на жаль.

А все тому, що ми не були готові її сприйняти. Чим (окрім молитви) чистила свої зуби моя бабуся? Вона стругала тоненькі гілочки з вишні (взимку робила заготовки на цілий рік), замочувала їх у склянці з водою і полоскала рот соляним розчином. А  слово її завжди було чисте і живильне, як і саме життя.