Село Ясень в оточенні гір та лісів має понад 3,5 тисячі населення. Знамените домною в урочищі Ангелів, у якій виплавляли залізо. Та нині, напередодні Різдва, завітаємо до родини Олексюк. Найстаршій пані Софії – 92 роки. З відомого тут роду Левицьких, що родичався із Вагилевичами. З нею мешкає одна з чотирьох дітей – дочка Ярослава Хімій. Молодше покоління жіноцтва представляють внучка Наталія Соломчак – Хімій та правнучка Соломія.
На знімку: Чотири покоління жіноцтва родини Олексюк.
Разом якраз чаклують над приготуванням свят-вечірніх страв. Через історичну приналежність Західної України до Австро-Угорської імперії та згодом – Польщі, тут збереглися спільні традиції. Як-от бойківський «польський» борщ.
Для його приготування за тиждень до свят заквашують шматками червоні столові буряки. Опісля до квасу додають води й варять буряки до готовності. Охолоджені овочі натирають, а борщ заправляють підсмаженим на олії борошном, розведеним теплою водою. Страву подають із «вушками» – варениками із грибною начинкою, з характерним закручуванням тіста.
Кутя – як кутя, вареники в асортименті, приправлена часничком варена квасоля, голубці із начинкою з тертої бульби, як на картопляники, кисіль, пампушки.
Ще однією особливістю тут є «гопка». І хоч здебільшого її готують із додаванням смальцю, на Свят-Вечір замінюють олією. Готують гопку в спеціальному казані на відкритому вогні. Для цього очищену картоплю відварюють і товчуть, додаючи при цьому порціями жир і борошно. І колотять-вибивають до ніжної маслоподібної консистенції. А що справа це не з легких, то часто до вибивання гопки долучаються чоловіки.
На знімку: Приготування гопки – справа не з легких.
Наталія Соломчак-Хімій працює керівником гуртків обласного Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. Отож, місцеві звичаї і традиції передає юним. Її історичні та етнографічні розвідки дійшли аж до столиці. Отож, бойківські звичаї не згасають, а лише ширяться.
Людмила СТРАЖНИК.
