Прізвище «Шевченко» належить до найпопулярніших в Україні: його має близько 160 тисяч осіб! Найбільше Шевченків живе у Києві — 11 тисяч, Харкові — 7 тисяч, Дніпрі — 5,5 тисячі. І багато з них є нащадками родини найвідомішого українського поета.

Сам Тарас Шевченко дітей не мав, та його брати й сестри створили великі сім'ї, пише - газета «Експрес».

Багато Шевченкових родичів по материнській лінії нині можуть проживати на території Львівської та Івано Франківської областей, і гадки не маючи про кровні зв’язки із найвідомішим українським поетом.  

«Мати Тараса Шевченка походить із Прикарпаття, — розповідає Іван Ціхоцький, доцент кафедри української мови імені професора Івана Ковалика. —  Її дівоче прізвище було Бойко. Крім майбутньої матері Кобзаря, Катерини, Яким та Параска Бойки мали ще доньку Ганну та сина Павла. Із Прикарпаття родина пересилася в Моринці та, за переказами, була досить заможною: мала просторий будинок, ниву, віз, волів та сад».  

Батько Тараса походив із села Керелівка. Сюди свого часу прапрадід Кобзаря, Андрій Безрідний, переїхав із козацького Низу. У козаків він був кошовим писарем. У Керелівці прадід Кобзаря взяв за дружину доньку козака Івана Швеця Єфросинію. Оскільки родина дружини прийняла його до себе, за тодішнім звичаєм він мав взяти її прізвище. От і став Безрідний Шевченковим.  

«У родині народилося троє синів. У наймолодшого із них, Івана, у шлюбі з Горпиною з'явився батько Тараса — Григорій. Крім нього, Іван Шевченко мав ще сімох дітей від трьох дружин, усі вони є Кобзареві дядьками та тітками, —  розповідає пан Ціхоцький. — За деякими припущеннями, Тарас Шевченко зробив портрет діда в альбомі за 1839 — 1843 роки».  

У Кобзаря було дев'ятеро братів та сестер. Цікаво, що трьох сестер звали... Марія. Одна із них померла ще малятком, друга дожила до двох років, а третя в дитинстві втратила зір і дожила до 27. Також лише по два роки прожили на світі ще дві Тарасові сестри — Параска та Єфимія.  

Старша сестра Катерина була для нього ледь не матір’ю. Коли одружилася із селянином із Зеленої Діброви, Тарас до неї частенько навідувався. Також поет згадував сестру в повісті «Княгиня» та в листах до брата Микити.  

«Молодша сестра Ярина була для Тараса порадницею, — каже дослідник. — Так, коли поет мав намір одружитися із Харитиною Довгополенко, писав триюрідному братові Варфоломію Шевченку: дуже радий, що Харитина сподобалась Ярині. А коли Кобзар облишив сподівання одружитися із Харитиною, просив сестру допомогти йому знайти добру дівчину. Після останньої зустрічі із Яриною у 1859-му Тарас присвятив їй вірш «Сестра».  

Старший брат Тараса — Микита, заледве йому виповнилося 15, одружився із сусідською дівчиною. Спочатку чумакував із батьком, а після його смерті — перейняв на себе господарство. Відомо, що Тарас допомогав йому грошима. А в повісті «Княгиня» згадав брата в частині про залізні стовпи». Після смерті Тараса Микита супроводжував його домовину із Броварів аж до самого Канева. А потім тісно співпрацював із дослідниками, щоб передати їм відомості про брата.  

Молодшого брата Кобзаря звали Йосип. Тарас хрестив його старшого сина Трохима, заїжджав у гості до Йосипа під час мандрівок 1845 та 1859 року.  

«Поет неодноразово клопотав до поміщика Валеріана Фліорковського, щоби той відпустив Йосипа, Микиту та Ярину із неволі, — розповідає далі Іван Ціхоцький. — Але пан погоджувався звільнити їх лише без земельного наділу. Йосип погодився, за що Тарас був неабияк розсерджений. Бо ж селянин без землі приречений на жебрацтво».  

Брати й сестри Кобзаря народили загалом 23 дітей: від Катерини поет мав 12 племінників, від Йосипа та Микити — по троє, від Ярини — п’ятьох. А троюрідних племінників нараховуємо майже 90!  

Інна КУЧЕР