Перший день повномасштабної війни для сім’ї Хмельницьких з Івано-Франківська став особистою трагедією.
Рівно чотири роки тому, виконуючи службове завдання в місцевому аеропорту, загинув Василь Хмельницький — кадровий військовослужбовець 114 бригади тактичної авіації, батько трьох дітей. Пише «IfNews» з посиланням на Суспільне
Йому не вистачило лічених хвилин, щоб залишити місце, куди на світанку 24 лютого 2022 року прилетіли перші російські ракети.
Як у той день рятувалася сім’я полеглого військового та як його рідні живуть тепер, Суспільному розповіла дружина Уляна Хмельницька.
“Ну все, я йду з “важкою душею”
На публічну розмову про загибель чоловіка Уляна Хмельницька не зважувалася чотири роки. Жінка каже: події 24 лютого 2022 року, які вона пам’ятає похвилинно, є болісними спогадами для неї та трьох її дітей.
“О 3:20 оголосили бойову тривогу. Він ще так вийшов, пішов до дітей, до нас у кімнату. Каже: “Ну все, я йду з “важкою душею”. О 4:50 чоловік зателефонував, каже: “Вже збираєш дітей і виводиш”. Орієнтовно о 7:00 ми вийшли з під’їзду. Я йому телефоную, і тут хвилинки дві навіть не минуло, і такий якийсь звук пролунав. Знаєте, я зрозуміла: щось відбувається. Я вже бачила, що там — вибухи. Вони сталися на наших очах”, — пригадує Уляна Хмельницька.
Жінка теж була військовослужбовицею. У ті моменти, каже, страху не мала. Розуміла: має рятувати дітей, над якими бачила ракети, що летіли в напрямку Івано-Франківського аеропорту.
“Щоб ви розуміли: аеродром, огорожа і ми. Ми там недалеко були. Для нас літаки не були новиною. Ну, прилетіли, ну то й прилетіли літаки до нас. Гудять і гудять. У мене малий завжди спав під цими польотами, коли літак форсував. Коли вони розігрівалися, то в мене все тряслося у квартирі. Для нас це було нормою. Але я підняла голову, і всі кричать: “Ракети, лягайте”, — пригадує Уляна Хмельницька.
“Мій чоловік був першим військовослужбовцем, який загинув, захищаючи наш Івано-Франківський аеропорт 24 лютого 2022 року”
Жінка каже, що бачила чотири ракети. Одна з них і влучила в місце, де перебував її чоловік.
“Мій чоловік, Хмельницький Василь, був першим військовослужбовцем, який загинув, захищаючи наш Івано-Франківський аеропорт 24 лютого 2022 року. Не вистачило йому пару хвилиночок, щоб вийти. Його повністю завалило. Коли я приїхала на впізнання — була в шоку. З людини — абсолютно нічого. Це — жахіття Господнє. Серце повністю уламок розірвав, внутрішні органи були розірвані. Просто така людина, як він, на таке не заслужила. Це просто була дуже добра, дуже світла людина”, — говорить Уляна Хмельницька.
Чотири роки тому про загибель її чоловіка докладно не розповідали. На своїй сторінці у Facebook міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків написав: “Поховали Героя… Франківець Василь Хмельницький загинув у бою з окупантом. Поховали на Алеї слави на Чукалівці. Вічна шана та слава!” Про те, що військовий загинув у тиловій області, інформації не було.
“Чесно кажучи, я навіть не розуміла, що маю робити, до кого маю дзвонити, кому я щось маю казати. Навіть ту могилу хто має копати, труну де купити. Все зачинене, нікого немає, всі люди виїхали. Але якось там мені підказали його друзі, побратими. Вони допомогли дуже багато. Коли ми чоловіка хоронили на Алеї слави, він був перший”, — розповідає Уляна Хмельницька.
“Мусиш знаходити сили”
Уляна Хмельницька каже, що її життя поділилося до 24 лютого 2022 року і після. Жінка змінила оточення, місце проживання та професію.
“Ти розумієш: у тебе вже немає сил, хочеться іноді поплакати, але ввечері прийдеш додому, всі ці очі дивляться на тебе. І мусиш знаходити ті сили. Бо кому потрібні наші діти? Вони потрібні лише мені”, — ділиться Уляна Хмельницька.
Сьогодні у місті, яке чотири роки тому боронив її чоловік, жінка мешкає з трьома дітьми. Наймолодший з них, дев’ятирічний Богдан Хмельницький, розповідає, що захоплюється своїм батьком.
“Я ходжу в третій клас. Мій тато — герой! Супергерой, який врятував Франківськ. Хресний на день народження подарував мені літак. Думаю, що це — F-16. Коли виросту, хочу стати льотчиком”, — говорить хлопчик.
“У мене в одну суботу був випускний, у наступну — весілля”
Уляна Хмельницька родом з Тернопільщини. Василь Хмельницький — уродженець Закарпаття. У Франківську пара прожила майже два десятки років.
Згадуючи історію знайомства з чоловіком, Уляна Хмельницька посміхається. Каже: заміж вийшла у 17 років, навчаючись у коледжі.
“Усі казали, що я з чоловіком дуже схожі, як брат і сестра. Він все каже: “От підростеш — будеш моєю дружиною”. Думаю: що то він таке говорить? Як таке може бути? Ні-ні-ні, то не то, не зі мною, то не про мене. Але певний час пройшов, дивлюся — якийсь нормальний кавалер такий. Квіти приніс, шоколадку таку, як я люблю. У мене в одну суботу був випускний у школі, в наступну — весілля”, — пригадує жінка.
Весілля Василя та Уляни Хмельницьких. Уляна Хмельницька
Через півтора року в подружжя народилася перша донька. Згодом — друга та син.
Присутність чоловіка у своєму житті Уляна Хмельницька відчуває постійно й зараз. Особливо, коли доводиться ухвалювати важкі рішення.
“Коли він уже загинув, я наважилася навчитися керувати машиною. Новий автомобіль стоїть у гаражі. Вчилася я на навчальній машині Lanos. Приїхала додому до своєї машини — як включити передню передачу, як включити задню? Нічого не розумію. І думаю собі: Васю, ти б мені все показав. І лягла спати. Сниться мені, що я в гаражі. Його не бачу. Але бачу, як гуляє коробка передач. Вперед-назад, туди-сюди. Наступного дня я прибігла, зробила так і виїхала з гаража”, — розповідає Уляна Хмельницька.
Сюрприз, який знайшла після загибелі чоловіка
Жінка каже, що її чоловік був доброю, безвідмовною та веселою людиною. Любив розповідати анекдоти та робити сюрпризи. Один з них втілити так і не встиг.
“Машиною я їздила, але всередину якось так не заглядала. І знаходжу в авто подарунок. Він все казав, що поїдемо десь відпочивати, але тільки удвох. І замовив нам путівки на море. Я їх знайшла в машині, але дуже пізно — після його смерті”, — додає Уляна Хмельницька.
