Сьогодні важко довіряти соціології в Україні та й іншим соціологам загалом не тільки тому, що війна. Соціологія давно стала не джерелом знань, а інструментом інформаційних, політичних, військових впливів. За час «зеленого балагану», коли замовником є лише він, опитування стали керівною підказкою для утримання при владі. Маємо те, що маємо.
Оприлюднені нові опитування КМІСу свідчать: 52% українців категорично не готові поступатися територіями в обмін на «ОМАНливий мир». Дані твердять, що більша частина українців усвідомлює: для того, щоб осягнути мир, нинішня вистава з перемовин, на яких «лідор Банкової» будував свій понадрічний порядок денний, зазнала краху.
Перегляньте також:
Більшість українців чітко розуміє, що московитам потрібні не якісь окремі території чи шматки України — він прагне не зупинитися, допоки не отримає ляпаса і не забереться «во своясі», або — поки не окупує Україну. Чи хочуть ці 52% українців миру? Так, звісно. Мабуть, більше, ніж ті, які хочуть поступитися. Але знають, що завершення нинішніх боїв ще далеко. Тому і не втрачають духу.
Думаю, що більшість українців розуміє: управління країною, тим паче у війні, через «відосики» і через шоу політичного туризму — це злочин проти країни і нації. Останній номер — це виступ дуету з іншим шоуменом в Овальному кабінеті. Його посіпаки довго розганяли по ефірах тезу, який він потужний, що ледве не показав «кузькіну мать» Трампу.
Та насправді — це був кінець. Ми спостерігаємо біготню по конференціях, зібраннях якихось організацій, і на них не пропонується жодного реального порядку денного. Він — у ролі масовки чи ролі тіні глузду. Це принижує пасіонарну частину української нації, яка завоювала повагу всього світу. Жодних ідей і масштабного розуміння, що далі робити в Україні для України. Є сподівання на Трампа, який «дотреться» з «кривавим карликом», але пропозицій ані українській нації, ані нашим партнерам — жодної. Бо скільки на корову не одягай сідло — гнідим вона не стане. Вже якось писав, що легко вийти з 95-го кварталу, але 95-й квартал із тебе не витягнути.
Для нашої перемоги назрів час ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ВЛАДИ. Країна і нація насправді «вагітні» змінами. Хаос, який посіяв і продовжує сіяти зелений балаган, — це шлях у нікуди, це шлях втрати не тільки територій. Ще раз говорю: вибори сьогодні неможливі — війна. Зміна влади через «перевороти» є шкідливою для України. Єдиний варіант — Уряд воєнного часу. Чим більше українців це переосмислить, тим швидше ми наблизимося до цього.
Без перезавантаження влади здобути перемогу немилосердно складно. Особи, які займаються мародерством і марнославством, а слово «жертовність» для них — матюкальне, особи некомпетентні, особи, для яких українська нація і українська держава — це порожній звук, не можуть стояти на чолі вільної, гідної, гордої нації чи оголювати її представництва у владі. Навіть студенти знають приказку: якщо на чолі стада левів поставити барана, то невдовзі це плем’я буде вести себе, як стадо баранів.
Ми спроможні. Ми заслуговуємо досягти перемоги. Домовитися із «зеленим балаганом» неможливо. Їх можна лише примусити глуздом і законом зробити правильний крок — призначити Уряд воєнного часу.
Тоді й переможемо.
Павло Жебрівський
