У колекції стародруків Національного заповідника «Давній Галич» зберігається унікальна богослужбова книга — Літургікон 1759 року.
Видання належить до рідкісних церковних книг XVIII століття, що відзначаються не лише духовною, але й історико-культурною цінністю. Про це пише «IfNews» з посиланням на Національний заповідник “Давній Галич”.
Цей Літургікон походить із церкви Святого Івана Богослова в селі Дорогів. Він є цінним свідченням розвитку релігійного книгодрукування на українських землях у добу раннього модерну.
Розміри і матеріал: 32х20,5 см., папір, форзаци замінені.
Графіка: Іван Филипович 1759 р.
Стан збереженості: задовільний, відсутня титульна сторінка.
Оправа: дерево, шкіра, залишки металевих застібок, на задній обкладинці сліди позолоти.
Літургікон або Служебник – богослужебна книга для священнослужителів православної церкви з текстами релігійних відправ на кожен день згідно з порядком їх проведення і церковним календарем. Містить три літургії: святих Василія Великого, Івана Золотоустого і літургію передосвячених дарів. Також священичі, вечірні й ранкові дияконські молитви і причастя. До основної частини звичайно додається церковний календар і літургічні співи (тропарі, кондаки, задостойники), стихи (прокімени, алілуарії, причасні), кінцеві поминання тощо.
Найперше служебник вийшов друком у Терговищі (1508), в Київській митрополії у Вільні (1533) і в Стрятині (1604). Для Української Православної Церкви найважливішим є служебник митрополита Петра Могили, що появився у Києві в 1639 році.
Українська греко-католицька церква використовувала Мамоничевий служебник (першодрук у Вільні у 1617). У 1692 році митрополит Кипріян Жоховський додав літургії з Апостола і Євангелія за зразком грецьких служебників і в такому вигляді служебник друкувався впродовж XVIII – XX ст., поки у новому римському виданні 1942 року не був зведений до первісного вигляду.
В українському перекладі служебник вийшов в Українській автокефальній православній церкві в обробці комісії богослужбових книг Науково-богословського Інституту в Нью-Йорку, схвалений Українською православною автокефальною ієрархією в 1963 році, а в Українській греко-католицькій церкві під наглядом верховного архиєпископа Йосифа Сліпого в 1968 році у Римі.
