Нещодавно в Польщі сталася чергова подія, що провокує погіршення українсько-польських стосунків: депортовано групу українців, які піднімали прапор Української повстанської армії. З іншого боку, це черговий успіх московитської агентури, яка намагається формувати негативне ставлення до України в Європі. Створення такого негативного ставлення – невід’ємна частина гібридної війни, яку Московія веде проти України. Акцією щодо депортації українців польська влада показала свою співучасть у цій гібридній війні.
Формальні підстави для депортації пов’язані з тим, що Українська повстанська армія, яка для України є героїчною національно-визвольною силою, без боротьби якої в середині 20 століття не сталося б проголошення незалежності України в кінці 20 століття, в Польщі, як і в Московії, вважається терористичною організацією. Причиною цього є не тільки позиція радикальних польських націоналістів, яких у Польщі не так вже й багато, але й сформовані ще в радянські часи стереотипи московитської пропаганди та й теперішнє активне сприяння московитської агентури. Але ж, відповідно до історичної реальності, українці мають набагато більше підстав вважати терористичною організацією польську Армію Крайову, а Юзефа Післудського – учасником злочинів проти людяності, тоді як поляки вважають їх своїми національними героями.
Перегляньте також:
Здійснюючи антиукраїнські дії, польська влада ігнорує те, що своїм героїчним спротивом московитській агресії Україна захищає Польщу від неминучого нападу Московії, який був би без цього спротиву. Можна було б сказати, що Україні нема куди подітися, вона все одно мусить воювати. Але це не зовсім так. Адже Україна, хоч і з значними тимчасовими втратами, могла б піти на примирення з Московією і надання московитам своїх ресурсів для агресії проти Польщі, як це було в середині минулого століття, та й в деякі попередні історичні періоди. Знищення Польщі, чи навіть значне зменшення її території Московією та Німеччиною, не в інтересах України – маємо пам’ятати слова Тараса Шевченка “… Польща впала, і вас задавила”. Але при слабкості патріотичних сил і потужності московитської агентури в Україні такий варіант був би цілком реальним. Отже, будь-які антиукраїнські дії є діями Польщі проти самої себе.
У відповідь на використання історії в антиукраїнських цілях Україна могла б провести активну кампанію засудження польських героїв, які для українців є злочинцями. Проте цього не варто робити. Ми зацікавлені в хороших стосунках з польським народом, у співпраці з яким є багато світлих сторінок. Але добрі щирі стосунки не можуть бути без взаємного визнання історичної правди і справдливості. Це повинні усвідомити і в Польщі в інтересах самого ж польського народу. Тому, не відходячи від своєї позиції і не загострюючи суперечностей, ми маємо чекати, коли в Польщі буде така влада, яка або зніме ореол національних героїв з Армії Крайової, Пілсудського й інших діячів, що принесли багато горя українському народу, або визнає Українську повстанську армію й інших українських героїв борцями за законні інтереси українського народу. І тоді шлях до збалансованих щирих і справедливих стосунків буде відкритий.
Петро Жук,
керівник Центру з інформаційних проблем територій
14.08.2025
