Минулого тижня Верховний суд США ухвалив рішення про те, що суди штатів не мають права зупиняти укази президента, які стосуються питань національного масштабу. Тепер він сам має право вирішувати питання, які йому заманеться, на власний розсуд. Фактично маємо руйнацію системи стримувань і противаг, закладеної в Конституції США.
Тепер у США по суті існує лише одна інституція — президент Сполучених Штатів.
Конгрес і Сенат, де більшість становлять республіканці, — це його приватна монобільшість. Як виявилося, рейганістів серед них майже не залишилося, а ті, що є, не в стані ослухатись патрона. Інші — вірні трампісти і MAGA-вці, свідомі того, що потрапити в кандидати на наступні вибори зможуть лиш після «цілування перстня».
Судову гілку, як таку, тепер у більшості конституційних питань навряд чи можна назвати «гілкою». Швидше — обрубком. Ще за часів Байдена цей суд прийняв рішення про неосудність усіх дій президента, поки він на посаді. Тепер наступним рішенням цей же Верховний суд США відмінив пріоритет федеральних судів штатів, що діють згідно з верховенством конституцій штатів, над указами президента, який є лише виконавчою гілкою влади, що підзвітна Конгресу. Це фактично «коронування» Дона Трампа на імператорство. Тепер він, як казали історики, — «король-сонце» у Франції XV століття. Тепер і Трамп може сказати: «США — це я».
Звісно, багато хто скаже: у нас своїх проблем достатньо — нехай американці самі розбираються зі своїм Трампом. Але таке рішення та подібні дії остаточно зруйнували світове лідерство США у Вільному світі. Цінності цього світу сьогодні сповідують Канада, Австралія, Британія, Японія, Південна Корея, країни Європи (за великим винятком Угорщини та Словаччини). Немало. Але. На наших очах, мов знаний «скажений принтер», у світі постає ще одна тиранія.
Ці події в США цілком корелюються з українськими реаліями, бо і ми маємо:
– президента «безстроковця» (обʼєктивно) з його «п’ятьма-шістьма» менеджерами;
– монобільшість із «докупленими» ОПЗЖистами, «майбахами» та «відродженнями»;
– яловий слухняний уряд, який славиться лиш «калейдоскопом перейменування міністерств»;
– і, звісно, тотально корумповану судову систему, що за відомою традицією ухвалює рішення за «винагороди» або з «телефону Банкової».
Це — також дух і наміри диктатури. Це — також тиранія. Чи не єдиний запобіжник, який ще лишається в Україні, — це протестний дух пасіонаріїв. Але ця частина нації нині б’ється на фронті й у тилу, витягуючи країну з-під загрози окупації московитами.
Цей вірус тиранії — це набат для Вільного світу і для України. Що можемо протиставити? Головне — не боятися. Ще раз повторю собі і вам слова Святого Івана Павла ІІ: «Не бійтеся!», бо вони нас бояться. Якщо кожен розумітиме небезпеку виключення України зі спільноти Вільного світу і донесе її до інших — це дасть ковток Волі кожному наступному, хто побачить тих, хто не боїться. Разом — ми не дамо понівечити наше майбутнє, наш український спосіб життя. Памʼятаймо — ми саме за це воюємо!!!
Перспектива встановлення тиранії в Україні — це прямий шлях до її розколу: одна частина буде під окупацією московитів, інша — під колонізацією заокеанських імперців. І там, і там немає місця українцям, які воюють, мріють про волю та живуть нею і прагнуть щастя своїм родинам.
Виштовхування українців з України сьогодні стало мантрою «зеленого балагану». Ще не підписаний, але вже прийнятий закон про множинне громадянство є яскравим прикладом цих задумів. Це ще раз доводить, що маємо не українську владу, а окупаційну — по задумах, приведену на посади через інформаційні маніпуляції та помилки попередньої влади. Маємо зграю невігласів і лихварів. Вони, за своїми діями, — такі ж вороги українців по духу всіх національностей. Вони нищать нашу спільну українську державність та ідентичність.
Маємо час тотального наступу: з одного боку — війна з московитами, з іншого — внутрішній дух і дії режиму, що демотивує, маргіналізує й виштовхує українців зі свого гнізда.
І водночас зрадники цінностей Вільного світу затягують нас угодами про надра, поступками Путлеру, шантажем уже виділених коштів та ресурсів, що разом є лише новітнім способом давньої колонізації.
Миритися з цим — не маємо права. Це не наші правила життя і звитяги. Сьогодні, звичайно, не закликаю до вуличних протестів чи порушень законів. Як казав відомий для тих, хто ще читав книжки, персонаж — професор Преображенський: «Розруха починається в головах». Тож почнімо з головного — не боятись! Підтримаймо глузд Волі у своїй свідомості. Так ми не просто переможемо, а й будемо гідною нацією, що врятувала дух і сенс Вільного демократичного світу.
Таким є справжнє лідерство. Ми цього варті і платимо за це найбільшу ціну.
Ми — нація українців по духу. Ми — нація перемог!
Павло Жебрівський
