Близькiсть до кордонiв з росiєю або до лiнiї фронту, системнi обстрiли вiд початку великої вiйни, досвiд окупацiї та деокупацiї, зробили безпеку головним фактором, що визначає прифронтових громадах.

Вiйна та її наслiдки спричинили вiдчутну соцiальну iзоляцiю та роз’єднання людей.

Про це свiдчать результати соцiологiчної групи "Рейтинг", передає Фiртка.

Респонденти не тiльки менше зустрiчаються та спiлкуються всерединi громади, вони набагато менше подорожують Україною, менше вiдвiдують великi мiста та великi осередки культури. Тривога та страх заважають залишити мiсце проживання. Про втраченi можливостi подорожувати, респонденти шкодують найбiльше.

Масовий виїзд людей з прифронтових та прикордонних громад лише посилює процеси соцiальної iзоляцiї та депопуляцiї. Бiльшу частину часу люди бiльшостi областей (за виключенням Одеської) проводять в межах будинку та подвiр’я, в компанiї членiв родини або спiвмешканцiв, бо це безпечно.

Вiйна позбавила людей звичних практик повсякденностi (довго гуляти на вулицi, їздити на звичне море, гуляти рiдним лiсом). Обстрiли та прильоти зробили  перебування людей за межами дому функцiональним та недовгим. В усiх областях дослiдження у публiчному просторi вкрай мало укриттiв, ще менше їх в закладах культури, особливо по селах.

Люди нiкуди зайвий раз не ходять i дiтей не вiдпускають.  Не сприяють соцiалiзацiї i культурнi послуги в регiонах, якi в малих населених пунктах, в мiстах та селищах пiд системними обстрiлами переважно надаються онлайн. 

Постiйне вiдчуття небезпеки, обстрiли, руйнування та смертi поряд, призводять до змiни сприйняття часу власного життя жителям дослiджуваних громад – «кожен день, як останнiй», пiдвищують суб’єктивну цiннiсть часу. Саме тому бiльшiсть респондентiв цей цiнний час життя вважає правильним провести з родиною.