Алiна Михайлова — волонтерка, активiстка, керiвниця медичної служби “УЛЬФ” батальйону “Вовки Да Вiнчi”, офiцерка ЗСУ. У проєктi “Розмова” розповiла про те, що допомагає їй пережити втрату коханого, а також iз якими проблемами доводиться зiштовхуватися пiд час евакуацiї поранених бiйцiв. Крiм того, висловила думку щодо мобiлiзацiї жiнок i пояснила, чому розмови про вибори та перемогу зараз недоречнi.

Про це та iншу Михайлова розповiла ведучому Сергiю Лиховидi, передає “Галка“.

– Я не воюю за те, щоб тут люди пили каву, я воюю за свою країну. Я не воюю за те, щоб дорослi мужики тягали гирi в спортзалах, а ввечерi вiдривались в клубi пiд якусь Лободу. Я не за це воюю, не треба тут пiдмiнювати поняття i намагатись когось виправдати.

Я теж хочу жити тут i зараз. Просто ми якось мiняємо фокус того, що “Жити тут i зараз”. Для когось це бабахати величезне весiлля i вбахувати туди мiльйони гривень, або взагалi виїхати з країни й жити так, наче тебе це не стосується. Друга сторона живе “Тут i зараз” десь в Ямпiльських лiсах чи в посадках Куп’янська, i для них це їхнє життя “Тут i зараз”. Тому що тут i зараз твориться iсторiя i виборюється незалежнiсть, i це два свiти, якi сьогоднi, з кожним мiсяцем, один вiд одного вiддаляються i зближення я не бачу.

– Нiхто нiколи не замiнить Да Вiнчi. Нi на рiвнi батальйону, нi в принципi в цiй країнi – це неможливо. Ми в обличчi Дмитра втратили величезний потенцiал на перемогу в цiй вiйнi. Я це говорю не як людина, яка його кохає, яка була з ним. Я кажу це, як просто людина, українка, вiйськовослужбовець i людина, яка на фронтi з 2017 року, i вже практично два роки в армiї.

Додамо, що проєкт “Розмова” – це не класичне iнтерв’ю, це – вiдверта та щира розмова двох людей про всi тi подiї, якi зараз вiдбуваються в Українi.

“Ми говоримо про дуже серйознi та складнi речi, але ми не забуваємо iнколи посмiхатися i не вiдходимо вiд свiтлої сторони, адже добро i свiтло обов’язково переможе!”, – дiлиться Сергiй Лиховида.