У зв’язку із цим “Форпост” звернувся за коментарем до захисника начальника ГУ ДГК у Львівській області, адвоката Володимира Фігурського.

З його слів, стало відомо, що головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12016140000000794, яке розпочато ще 16.08.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України.

24 лютого 2023 року Андрію Кавецькому дійсно повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 3 ст. 365 КК України, тобто у перевищенні працівником правоохоронного органу службових повноважень.

Згідно з вказаним повідомленням про підозру, Кавецький підозрюється у тому, що він за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності передав у власність громадян в грудні 2015 р. – лютому 2016 р. земельні ділянки під індивідуальне дачне будівництво. На думку ДБР, Головне управління Держгеокадастру не мало права надавати такі землі під вищевказане цільове призначення.

Як звернув увагу Володимир Фігурський, ДБР безуспішно розслідуває це кримінальне провадження уже понад 7 років, проте з невідомих причин активізувалось лише протягом останніх кількох місяців. Так, за аналогічним фактом щодо передачі аналогічних земельних ділянок з одного і того ж масиву (на території Нижньотурківської сільської ради Турківського району Львівської області) Андрію Кавецькому уже повідомлялася підозра у червні 2022 р.

Продовжуючи, захисник наголосив, що “залишаються незрозумілими такі дії ДБР, так як ця підозра є безпідставною, надуманою і не відповідає чинному законодавству”.

Насамперед привертає увагу, що дії Андрія Кавецького кваліфікуються як такі, що вчинені працівником правоохоронного органу.

В основі такого твердження ДБР покладено той факт, що згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, начальник ГУ ДГК у Львівській області є головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у відповідній області.

Проте наголошуємо, що головним державним інспектором начальник ГУ ДГК у відповідній області став уже після приєднання до ДГК Державної інспекції сільського господарства. У грудні 2015 року – лютому 2016 року (а саме про цей час йдеться в підозрі) ГУ ДГК не виконувало функцій з державного контролю за використанням та охороною земель. У зв’язку з цим незрозумілим залишається факт, що ДБР у підозрі і в кримінальному провадженні загалом посилається на положення про ГУ ДГК у Львівській області із змінами 2018 та 2021 років. Так як станом на грудень 2015 – лютий 2016 р. було чинне положення про ГУ ДГК у Львівській області у іншій редакції, яке не містило жодного описаного в підозрі положення. Відтак, ДБР долучило до матеріалів справи не те положення, що вже викликає сумніви в неупередженості розслідування. У такий спосіб начальник ГУ ДГК не був і не міг бути “працівником правоохоронного органу”.

Крім цього, Володимир Фігурський звернув увагу на положення ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, згідно з яким лише ГУ ДГК у Львівській області в описаний в підозрі час (2015–2016 р. р.) мало право передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для всіх потреб, зокрема і під індивідуальне дачне будівництво. Тому в діях Андрія Кавецького немає події та складу жодного кримінального правопорушення.

Крім того, ДБР в підозрі ставить в провину начальника ГУ ДГК у Львівській області те, що він підписав накази “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою” під індивідуальне дачне будівництво в 2015–2016 роках. ДБР вказує, що право на надання таких дозволів належало до компетенції Турківської районної державної адміністрації. Проте це не відповідає дійсності. Натомість в матеріалах кримінального провадження є підписані начальником у 2015–2016 р. р. накази “Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність”. А це чітко належало до виключної компетенції ГУ ДГК. Дозволи ж на розроблення цих проектів надані орієнтовно в 2012 році і не Держгеокадастром.

За словами Володимира Фігурського, ці та низка інших обставин ставлять під сумнів неупередженість та повноту розслідування, так як вже не вперше ДБР намагається притягнути Андрія Кавецького до кримінальної відповідальності за злочин, якого не існує.

Це підтверджується і рішенням слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2023 р. Так, ДБР звернулось з клопотаннями про відсторонення Андрія Кавецького з посади та взяття його під варту. Проте слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва 01.03.2023 р., заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, своїми ухвалами визнав повідомлення про підозру необґрунтованим на відмовив ДБР у взятті під варту начальника ГУ ДГК у Львівській області та не знайшов жодних підстав для відсторонення Андрія Кавецького від посади.

Це в черговий раз засвідчує відсутність події та складу кримінального правопорушення, яке інкримінується начальнику ГУ ДГК у Львівській області та незрозумілу поспішну поведінку ДБР, яке не до кінця розібралося в ситуації та зробило поспішні висновки.