Iсторiя вiйськовослужбовця з Городенкiвщини. Вiйськовий, народжений двiчi. 

Майдан. АТО. Iрпiнь. Буча i згодом фатальний Бахмут. Такий бойовий шлях пройшов Петро Лавров з Городенкiвщини перед тим, як отримав поранення, виконуючи бойове завдання.

Його бригада потрапила пiд сильний обстрiл. Самого Петра вважали "200-м" i вже запакували у спецiальний мiшок, але як виявилося - зарано.

"Евакуацiя була. Вийшло так, що ознак життя у мене вже не було. Щоб не робив медик. Майже пiд'їхали до "зеленої" зони, щоб пересiсти на iншу машину, але я прийшов до тями. Всi були у захватi", - говорить Герой.

У реанiмацiї йому теж не давали шансу на життя. Але й там вiн повернувся iз того свiту. Каже, мабуть, таки, щоб вiдвоювати країну та своє щасливе майбутнє. Адже на вiйнi зустрiв кохання. Петро каже, що наснагу жити йому давала Надiя. Саме так звати обраницю.

"Для мене, головною мотивацiєю була дружина, яка завжди мене пiдтримувала. З першого дня i до цього часу", - каже Петро.

Доля звела їх у Торецьку в магазинi, де дiвчина працювала продавчинею, а Петро купував продукти для хлопцiв на позицiї. Було не до побачень, частiше листувалися в iнтернетi. 

Надiя, спочатку, ставилася до цього несерйозно. Проте, коли iз ним зник зв'язок, то зрозумiла, що готова бiгти заради нього, хоч на край свiту.

Пiсля того, як Петро отримав поранення, дiвчина шукала його по всiх лiкарнях.

"Я дiзналася у якiй вiн лiкарнi, його перевезли в iншу - я поїхала туди, вiн знову в iншiй - поїхала i туди", - дiлиться Надiя.

Пара вже встигла взяти шлюб в церквi, що поруч з лiкарнею в Iвано-Франкiвську. 

На сьогоднi, прогнози медикiв - добрi. А сам Петро хоче стати на ноги та повернутися до вiйськово життя вже за пiв року. Медики цього варiанту не вiдкидають.