Останнiм часом з наближенням зими в українському суспiльствi серед християн схiдного обряду пiдiймається «календарне питання», а саме - дата святкування Рiздва Христового: традицiйно (за юлiанським календарем) – 7 сiчня, чи за григорiанським календарем – 25 грудня.

У прихильникiв кожної дати свої аргументи. Прихильники святкування  Рiздва 7 сiчня говорять що: 

1. 7 сiчня святкували нашi дiди прадiди, це наше українське;
2. 25 грудня, то польське або католицьке Рiздво i воно нам  чуже.

Натомiсть серед прихильникiв святкування 25 грудня  є чимало людей, якi роками працювали у Європi та не мали змоги святкувати 7 числа, тому святкували разом з європейцями 25-ого i в них свої аргументи:

досить святкувати в один день з московитами/росiянами,

потрiбно святкувати з усiм цивiлiзованим свiтом, i виходити з поля релiгiйного впливу росiян.

Останнiй аргумент зараз пiд час вiйни особливо авторитетний. Багато хто любить, особливо серед молодi зовнiшнiй прояв святкування Рiздва, яке припадає на 25-те число за його  зовнiшнiй вияв розтиражований завдяки маркетологам та американському  кiнематографi за твором Дiкенса «Рiздвяна пiсня у прозi»,  дещо секуляризований де мiсце Христа зайняли «духи Рiздва», чудеса та обмiн   подарунками, свiтлини теплих камiнiв з панчохами для Санти, будинки в гiрляндах та iн.

Процес переходу святкування на iншу дату складний i довготривалий, i потребує глибшого розумiння цiєї справи. I, звичайно не обiйдеться без плутанини. Але, щоб нами не керували емоцiї  звернiмось до iсторичних фактiв

Дата святкування Рiздва Христового є доволi умовною, адже ми достеменно не знаємо коли саме народився Христос. Першопочатково християни святкували не Рiздво, а Богоявлення.

А вже у 431 роцi у м. Ефес на III Вселенському соборi було вирiшено святкувати Рiздво Христове саме 25 грудня, а Богоявлення – 6 сiчня. Окреслити саме цю подiю Рiздва Христового слiд було з певних причин. Зокрема, у той час  Церква протистояла єретичному вченню несторiанства про те, що Христос отримав свої божественнi повноваження тiльки у подiї Хрещення або Богоявлення.

Вiдтак, виникла необхiднiсть роздiлити два свята – окремо Рiздво та Богоявлення, щоб показати, що Христос – це Боголюдина. Вiн народився уже в Божественнiй природi. Встановлена рiшенням Собору дата стала фiксованою та обов’язковою для всього християнського свiту.

До 1582 р. увесь свiт жив за юлiанським календарем – запровадженим iмператором  Юлiєм Цезарем 1 сiчня 45 р. До н.е. Згодом  4 жовтня 1582 р. враховуючи неточностi цього календаря папа Григорiй XIII  запроваджує астрономiчно бiльш точний календар, який ухвалений у свiтi як мiжнародний стандарт.

Внаслiдок цього, у 1582 роцi 5 жовтня стало 15-м числом та з цього моменту вести нове лiточислення. Спершу рiзниця мiж календарями становила 10 днiв, а з 1900 року – i взагалi 13.

Тож, як наслiдок у нашi днi Рiздво припадає вже не на 25 грудня, а 7 сiчня. У Радянський час «григорiанський календар був введений урядом Ленiна з 1 лютого 1918 року. Цей день став вважатися 14 лютого “за новим стилем”.

Однак, в церковному життi нiяких змiн не вiдбулося: Церкви схiдного обряду продовжували жити та користуватися тим же самим юлiанським календарем. Варто зазначити, що лише шiсть з п'ятнадцяти автокефальних Схiдних православних церков (Єрусалимська, Росiйська, Сербська, Грузинська, Польська православнi церкви та Православна церква України), а також одна схiднокатолицька церква (Українська греко-католицька церква) вiдзначають свята за юлiанським календарем. Цього року рiшенням Синоду ПЦУ  дозволено за волевиявленням громади i настоятеля святкувати Рiздво 25 грудня.

Як то кажуть, перейшли вiд розмов до дiй. Бiльшiсть Схiдних православних церков  вiдзначають свята за новоюлiанським календарем, який збiгатиметься з григорiанським до 2800 року. У новоюлiанському календарi нерухомi свята збiгаються з григорiанським календарем, а рухомi (тобто Пасхалiя) з юлiанським календарем.

Слiд взяти до уваги, що за змiною дати святкування Рiздва Христового також змiнять свої дати  свята, якi напряму залежнi вiд Рiздва, назвемо їх рiздвозалежними святами i якщо бути послiдовними, то слiд буде звикати до нових дат :

1. Богоявлення 6 сiчня.
2. Благовiщення Пресвятої Богородицi 7 квiтня, а 25 березня.
3. Стрiтення Господнє – 2 лютого, а не 15-ого.
4. Рiздво Iвана Хрестителя - 25 червня, а не 7 липня.

Нам потрiбно виробити правильне ставлення до святкування Рiздва Христового не зациклюючись на датi, а зосереджуючись на лiтургiйностi та молитовностi. Недаремно, перед Рiздвом Христовим триває пiст, який повинен пiдготувати нашi серця до розумiння величi тайни народження Богодитяти, а не об’їдання за столами  чи вечiрок з  червоними капелюхами на головах. Отож, немає нiякого польського чи українського ,православного чи католицького Рiздва є одне рiздво – Рiздво Христове.

 Роман Тадра