До Дня захисникiв i захисниць України Український iнститут пам’ятi презентував вiдеопроєкт «Нескоренi». У вiдеороликах про воїнiв Української повстанської армiї розповiли їхнi нащадки, якi сьогоднi на передовiй боронять Україну вiд росiйської агресiї.

Богдан Добушовський – Михайло Галущак

Михайло Галущак взяв до рук зброю, щоб захистити країну, ще в 2015-му. Тодi був бiйцем батальйону «Сiч». Виконував бойовi завдання в Авдiївцi та Кураховому на Донеччинi. У червнi 2015-го зачищав Мар’їнку вiд бойовикiв так званої «ДНР» та росiйських вiйськових. Iз 2022 року служить у 24-й окремiй механiзованiй бригадi iменi короля Данила.

Михайло каже, що вважає себе нащадком не тiльки упiвцiв, а й воїнiв Української галицької армiї, сiчових стрiльцiв та всiх тих вiйськових формувань, якi боролися за незалежну Україну. До речi, вiн – кандидат iсторичних наук, автор книги «За пiв кроку до перемоги».

Рiдний брат Михайлового дiда, Богдан Добушовський, був стрiльцем в УПА. Загинув у бою з НКВД у нiч на 19 грудня 1944 року на Львiвщинi. Детальнiше – у розповiдi Михайла.

«Для нас УПА важлива тим, що продовжила боротьбу… Ми – переможемо. За нашими плечима – сотнi поколiнь, якi воювали за цю державу, i сотнi поколiнь, для яких ми повиннi зберегти цю державу», – переконаний воїн.

Василь Андрусяк – Михайло Стецик

Михайло Стецик «Рен» – командир пiдроздiлу «Карпатська Сiч», який воює з росiйськими окупантами на пiвднi України. До цього, у 2017–2018 роках, захисник брав участь у бойових дiях на сходi країни, зокрема в боях за Широкине поблизу Марiуполя у складi 8-го окремого добровольчого батальйону «Аратта».

Брат Михайлового прадiда – Василь Андрусяк (псевдо – «Рiзун», «Ґрегiт») був полковником Української повстанської армiї. Його участi у збройному пiдпiллi передували участь у «Пластi», товариствах «Просвiта» та «Сокiл», Органiзацiї українських нацiоналiстiв, ув’язнення польською та радянською владами. У 1940 роцi радянська влада вивезла в Сибiр батькiв Василя, сестру Марiю та дружину брата з малими дiтьми. Батько з матiр’ю загинули в засланнi.

З початку 1944 року Василь Андрусяк командував куренем УПА «Скаженi», який вступав у бої i з нiмцями, i з радянськими пiдроздiлами. А з сiчня 1945-го – командир тактичного вiдтинку «Чорний лiс» (Iвано-Франкiвщина). Василь Андрусяк був одним iз найкращих бойових командирiв УПА-Захiд. Загинув у бою з енкаведистами в Чорному лiсi 24 лютого 1946 року. А його сiм’ю радянська влада репресувала. Дружину Євгенiю засудили до 10 рокiв ув’язнення i заслання. Син опинився у дитячому будинку, звiдки його всиновив i вивiз у Росiю офiцер Мiнiстерства держбезпеки Корсаков. Пiсля звiльнення в 1950-х Євгенiя спершу розшукала сина, а потiм через суд домоглася вiдновлення батькiвських прав.

Микола Арсенич – Василь Арсенич

Василь Арсенич «Зiрка» пiшов захищати Україну вiд росiйської агресiї у 2017-му. До 2019 року включно воював у районi Павлополя, Чермалика та Новотроїцького на Донеччинi у складi першого окремого батальйону добровольчого корпусу «Правий сектор». З 2022-го – солдат пiдроздiлу «Карпатська Сiч», який воює з росiйськими окупантами на пiвднi країни.

Василь – нащадок повстанцiв, якi боролися за незалежнiсть України в серединi XX столiття. Всi четверо братiв iз родини Арсеничiв брали участь у збройному пiдпiллi. Троє з них – Антон, Михайло та Микола Арсеничi загинули в боях або в ув’язненнi. Вижив лише Степан – та й вiн пройшов через 10 рокiв радянських таборiв. 

Один iз братiв – Микола Арсенич був творцем вiйськової розвiдки ОУН, одним iз дев’яти генералiв Української повстанської армiї та єдиним генералом безпеки УПА. Тривалий час його особистiсть i бiографiя були засекреченими спершу Органiзацiєю українських нацiоналiстiв, а пiсля загибелi генерала – радянською владою.

У 1939 роцi Микола Арсенич брав участь у створеннi контррозвiдки ОУН. А з 1941-го – Служби безпеки ОУН. У лютому 1943 року, коли формувалася Українська повстанська армiя, Микола Арсенич дбав про розбудову в нiй системи внутрiшньої безпеки.

Радянськi каральнi органи посилено розшукували очiльника повстанської служби безпеки. Для його лiквiдацiї Мiнiстерство держбезпеки створило влiтку 1946 року спецiальну групу чекiстiв. Врештi їм вдалося оточити криївку в лiсi на Тернопiльщинi, в якiй перебував Арсенич. Микола не здався в полон. Вiн iз дружиною застрелились у криївцi.

«Iсторiя складається так, що нам знову доводиться боротися з тим же ворогом. Ми вiдстоюємо не тiльки незалежнiсть, суверенiтет, а й щось глибше», – каже нащадок родини Арсеничiв Василь.

Вiдеопроєкт «Нескоренi» став частиною iнформацiйної кампанiї Українського iнституту нацiональної пам’ятi до Дня захисникiв i захисниць України та 80-рiччя УПА, яка проходила пiд гаслом «Боролись! Боремось! Поборемо!».