Нещодавно на Iвано-Франкiвщину приїхали представники 9-ти схiдних та пiвденних регiонiв України. Пiдприємцiв цiкавили не лише новi практики, а й мiсця для релокацiї бiзнесу та iдеї, якi б пiдтримали українську економiку у час вiйни. Серед iнших – прикарпатськi сироварнi.

У селi Снiдавка, яке знаходиться на висотi 920 м над рiвнем моря, два роки тому молоде подружжя вирiшило заснувати сироварню, розповiдає Укрiнформ Поштовхом стали постiйнi прохання друзiв привезти з високогiрного села, де вони облаштували дачу, молоко та сметану, якi «пахнуть квiтами». Тодi дачники збагнули, що їхня Снiдавка, яка живе досить бiдно, має величезний скарб – молоко вiд корiв, якi пасуться високо в горах. 

«Ми взяли наше молочко, зварили сир i органiзували дегустацiю, придбавши у вiдомiй мережi ще сири закордонного виробництва. Запросили гостей i запропонували їм спробувати наш сир i той, що придбали. На слiпих дегустацiях з десяти осiб вiсiм обрали нас. Так ми зрозумiли, що стали на правильний шлях», – пригадує Iрина Омецiнська, керiвниця сiльськогосподарського обслуговуючого кооперативу (СОК) «Снiдавка». 

Насправдi, село Снiдавка, де, за легендами, свого часу снiдав Олекса Довбуш, славиться не лише надзвичайно чистим  повiтрям, але й пасовищами, якi мiсцевi мiж собою називають «зеленою аптекою». Тобто корови вживають цiлющi трави з весни до осенi, а взимку їхнiм рацiоном є та ж «аптека» в засушеному виглядi. 

«Господарi тут нiчим не догодовують своїх корiвок. Худоба має вiльний випас, а значить, ще й воду п’є з гiрських джерел… Всi корiвки паспортизованi, про що свiдчить чiп на вухах i вони є пiд наглядом ветеринара. Якщо, не приведи Боже, корiвка захворiла, ми не беремо у господаря молоко упродовж двох тижнiв, бо вiд цього у нас можуть потрiскати сири. Але таких iсторiй поки не було», – запевняє жiнка. 

Молоко для сироварнi приймають за 6 кiлометрiв вiд неї, а люди зносять його, долаючи ще 4 км горами. 

«Зимою нам нелегко i на допомогу приходять навiть конi», – констатує Iрина Омецiнська. 

Вона додає, молоко у Снiдавцi не високої жирностi, до 4,3%, але його якiсть дуже висока. Щодня СОК «Снiдавка» збирає до 500 л такого молока, з якого роблять до 50 кг твердого сиру. Вся робота на сироварнi автоматизована, але присутня ще й ручна праця, бо в горах  буревiй може знятися в будь-який час i знеструмити цiлi села. Виробництво на сироварнi безвiдходне. Навiть iз молочної сироватки тут створюють унiкальний сир «Рiкотта». Загалом, у кооперативi виготовляють 10 видiв твердого сиру i масло. Технологiчнi карти сироварня придбала у пiдприємства, яке встановило їм обладнання. 

«Працюємо з голландською групою сирiв, а це «Гауда» з додатками та без них. Також варимо англiйську групу, це сир «Чеддер», та сир «Грюєр». Ми для себе його називаємо «Опришкiвський». Вiн дозрiває 9 мiсяцiв, має закриту текстуру i нинi є лiдером продаж», – запевняє жiнка. 

Щойно в Українi почалась вiйна, сироварня зупинила свою роботу. 

«У перший мiсяць вiйни ми приймали молоко в людей, щоб вони могли заробити кошти, а з нього  ми варили недорогий сир – буц i передавали його в Iрпiнь. Ми тут навiть екскурсiї  не проводили. Але в березнi люди просили нас дозвiл прийти сюди з дiтьми, бо дуже вже була гнiтюча атмосфера в країнi. Так ми вiдновили i екскурсiї, i роботу», – зазначає Iрина Омецiнська.

Тепер бiля сироварнi  складають давню гуцульську гражду, яку засновники кооперативу привезли з вершини Карпат, розiбравши її на дерев’янi бруски. Кажуть, старому будинку бiльше 150 рокiв. В ньому планують облаштувати гуцульську пiч, бiля якої гостi Снiдавки зможуть смакувати сиром, пампушками та всiлякими напоями, слухаючи про тутешнi легенди та традицiї. 

Фото з мережі Інтернет