На майданi Шептицького в Iвано-Франкiвську вiдкрили виставку портретiв та iсторiй людей "Втрачений дiм", а також презентували соцiальнi вiдеоролики.

До виставки увiйшли 22 розповiдi, якi зiбрали впродовж липня у 29 громадах областi де проживають внутрiшньо перемiщенi особи. На кожному стендi зображенi рiзнi люди, якi до повномасштабного вторгнення не перетиналися у життi, але зараз їх об'єднала спiльна бiда - вони змушенi були втiкати з рiдного дому вiд вiйни, iнформує кореспондентка Блiц-Iнфо.

За словами керiвницi  "Молодої просвiти" та iдейницi проєкту Євгенiї Бардяк, цi люди втратили не лише стiни рiдного дому, але й вiдчуття безпеки.

"Дехто пережив вiдсутнiсть води, їжi, смерть рiдних. Кожна з цих iсторiй формує загальну картину, що проживають тисячi мешканцiв в районах бойових дiй i там де постiйно прилiтають ракети",- каже Бардяк.

Як розповiла переселенка Яна з села Довгалiвка Харкiвської областi, пiд окупацiєю її родина прожила два мiсяцi.

"Останньою краплею стало те, що росiйськi вiйськовi почали ходити зi списками українських вiйськових по хатах. Мiй чоловiк вiйськовий. В нас четверо дiтей. Було дуже важко все покидати, але життя i безпека дiтей - це найважливiше. Ми домовилися з мiсцевим, який вивозив людей. Вiн платив окупантам i вони пропускали. Нас iнакше б не випустили, бо ми родина вiйськового. Коли виїхали, кiлька разiв потрапляли пiд обстрiли. Нам пощастило, що ми живi. Пiд триколором ми не хочемо жити. Коли ми побачили рiдний синьо-жовтий прапор, то плакали",- не стримуючи слiз розповiдає жiнка.

Автомобiлями родина добралась до Полтави, а звiдти потягом до Франкiвська. Приїхали 30 квiтня.

"Нас з дiтьми поселили в дитсадочку в Загвiздi. З кiнця липня знайшли хату в селi i тепер будемо жити тут. Старша донька вже вступила у медколедж. Дiти будуть тут у школу ходити. Нам вже нiкуди повертатися. Чоловiк служить в ЗСУ i через односельця дiзнався, що в нашому будинку вже живуть окупанти. В нас пiв села знищили",- каже панi Яна.

В рамках проєкту також зняли три соцiальнi вiдеоролики про нагальнi потреби внутрiшньо перемiщених осiб: вiдсутнiсть житла, роботи та стабiльностi як такої, щоб вiдновити життя вже у новому мiсцi. Над зйомками працювали вiдеорежисери Вiталiй Шевелєв та Олексiй Рохман, якi родом з Луганщини.

"Ми хотiли передати весь бiль, який переживають тi, хто покинули домiвки i втекли сюди. Щоб люди змогли зрозумiти переселенцiв. Одна з героїнь роликiв - Iрина Овчаренко з Миколаєва, втратила спочатку дiм, а потiм бiзнес. Я сам це все пережив, адже у мiй дiм вiйна приходила двiчi: вiсiм рокiв тому i зараз нову. На Луганщинi залишилось все моє життя. В мене є тiльки двi машини i частина обладнання, яке встиг вивезти. Є стереотип, що схiдняки самi виннi, що вони кликали росiю, але там дуже мало таких. Там бiльшiсть за Україну",- каже Вiталiй Шевелєв.

Ролики можна переглянути на офiцiйнiй сторiнцi органiзацiї у Фейсбук.

На майданi Шептицького виставка буде до кiнця дня 30 серпня, а далi її перенесуть в Iвано-Франкiвський краєзнавчий музей, що у примiщеннi Ратушi. Там вона пробуде до 30 вересня.