З початку 2019-го і до вересня 2021 року у трьох областях західної України лісгоспи опублікували у Prozorro інформацію про 15,6 тисяч закупівель.

Серед них із аукціоном провели всього … три. Натомість підрядниками державних лісових господарств дуже часто стають колишні працівники або члени родини лісівників, пишуть Наші Гроші.

Під час моніторингу закупівель лісових господарств ми знайшли десятки контрактів лісгоспів з фірмами родичів їхніх працівників.

Наприклад, Гринявський лісгосп в Івано-Франківській області у 2017-2018 роках уклав з місцевою верховинською фірмою «Християна» контрактів на 1,78 млн грн на будівництво лісових доріг. З огляду на те, що загалом за останні п’ять років лісгосп витратив на будівництво 3,26 млн грн, то «Християна» одержала 54% від цієї суми.

Ця компанія належить Надії Федорчук, а її чоловік Юрій Федорчук ще донедавна, і точно в 2017-2018 роках, працював у тому ж лісгоспі. Його посада теж була відповідна… технік по ремонту та будівництву лісових доріг.

І це далеко не всі кошти, які лісгосп виділив родичам Юрія Федорчука. Ще понад 3,3 млн грн отримала Василина Федорчук — 72-річна пенсіонерка із села Голошина, де також прописаний Юрій Федорчук. Крім поважного віку, сумніви, що саме Василина Федорчук веде бізнес, викликає те, що в усіх документах її електронна адреса та телефонний номер збігаються із контактами директора ТОВ «Християна» Ігоря Матушевського. Техніку пенсіонерка Федорчук також орендує у фірми.

Загалом Василина Федорчук з 2012 року «заробила» понад 72 млн грн, із них 8,7 млн грн – від лісгоспів Івано-Франківської та Чернівецької областей. Особливо успішним для неї був 2020 рік, коли вона отримала підрядів на 41 млн грн. І все завдяки тій же ж «Християні».

Справа в тому, що протягом трьох років «Християна» активно виконувала берегоукріплюючі роботи –  отримала 9 підрядів на берегоукріплювальні споруди від Голошинської сільради (Верховинський район, Івано-Франківська область).

Але роботи хтось мав продовжувати і Голошинська сільська рада уклали угоди за процедурою звітування з … Василиною Федорчук.

Дружини лісівників і підвищення після звільнення

Такі випадки співпраці швидше закономірність, ніж виняток. Ще одна дружина лісівника активно співпрацює з державним підприємством на Буковині – Берегометським лісгоспом. Приватна підприємиця Зінаїда Стратій отримала від нього 3,8 млн грн.

Її чоловік Василь Стратій, головний механік Берегометського лісгоспу. Саме його телефон є контактним як телефон підприємиці. І саме він відповів на дзвінок, щоправда, заявив, що не працює і ніколи не працював у Берегометському лісгоспі попри наявну декларацію. Також Стратій заявив, що не в курсі бізнесових справ дружини, пообіцяв сконтактувати із нею ввечері, але так і не зробив цього.

У лісгоспі ж пояснили, що договір із підрядником підписали через виробничу необхідність. А також, що підприємиця надала найдешевшу пропозицію.

Схожа ситуація з телефонами і у Брошнівському лісгоспі (Івано-Франківська область). Цей лісгосп замовив послуг з перевезення деревини та лісосічних робіт на понад 1,2 млн грн у приватної підприємиці Світлани Дичкевич. За її контактним номером відповів її чоловік Микола Дичкевич і водночас лісничий  цього лісгоспу. Він не став відхрещуватися від дружини. Сказав, що замовлення підприємиці дали через те, що у лісгоспу лише дві машини, які не мають можливості обслуговувати вісім лісництв. Тому наймають підприємців.

«Світлана працює з лісгоспом з 2005 року. Раніше мала дозволи на заготівлю і рубала. Замовлень отримує на невелику суму, але десь підстраховує», — пояснює Микола Дичкевич.

Іншою типовою схемою є отримання замовлень одразу після звільнення. Наприклад, Володимир Гургулович у липні 2020 року подав декларацію кандидата на посаду майстра лісу у Кутському лісгоспі. Вже у вересні — декларацію перед звільненням, а у грудні того ж року лісгосп взяв в оренду у новоствореного підприємця техніку на 92 тис. грн.

Під час телефонної розмови Володимир Гургулович підтвердив, що раніше працював у лісгоспі і самостійно запропонував підприємству свої послуги після звільнення. На запитання, чому саме з цим лісгоспом, відповів, що «мав такі плани».

На Закарпатті, в Ужгородському лісгоспі, ПП «Глаголич» отримало 9 контрактів на 567 тис. грн на послуги у сфері лісництва. Власником компанії є Юрій Глаголич. Держзамовлення фірма отримувала у 2017-2019 рр. У той же час, його батько працював завгоспом цього лісгоспу. У розмові Глаголич-молодший пояснив, що співпрацює з Ужгородським лісгоспом тому, що до нього найближче.

Ідентична ситуація у Ясінянському лісгоспі, лише батько і син помінялись місцями. Там лісгосп відписав 1,1 млн грн ПП «Пошук-ММ», яке належить Михайлові Муханюку. Орієнтовно до вересня 2021 року його син — Михайло Муханюк (молодший) працював на підприємстві єгерем.

НеProzorri лісгоспи

У статті «НеProzorri лісгоспи» ми пояснювали, що лісгоспи уникають конкурентних закупівель через недосконале законодавство. Ці держпідприємства не визнають себе замовниками в розумінні Закону «Про публічні закупівлі». Пояснюють це тим, що заробляють на себе, продаючи ліс і не використовують бюджетні кошти.

Але лісові господарства контролюють 73% лісів країни. І крім комерційної діяльності у їхніх статутах вказані й інші функції: охорона лісів, їхнє раціональне використання і відтворення. Тобто, хоча лісгоспи і є комерційними, на них державою покладено й інші зобов’язання, тому вони мали б проводити конкурентні закупівлі.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, якому підпорядковується Держлісагентство, хоча і підтримує аукціони, але виглядає, наразі не може змусити лісгоспи їх проводити.

«Міністерство підтримує повну прозорість у всіх питаннях, пов’язаних з веденням лісового господарства і тому вважає, що закупівлі державними лісогосподарськими підприємствами повинні здійснюватися виключно через електронну систему публічних закупівель Prozorro», – отримали ми у відповідь на запит.

Перший заступник міністра Богдан Боруховський зазначає, що Міндовкілля разом із Держлісагентством опрацьовує питання створення централізованої закупівельної організації в Держлісагентстві для публічних закупівель.

Щодо внесення змін до законодавства, то Міндовкілля консультувалось із Мінекономіки. Але у зв’язку з тим, що лісгоспи вибірково трактують себе замовниками, на думку Міндовкілля, «дане питання потребує більш детального опрацювання із заінтересованими центральними органами виконавчої влади».

 Натомість у Держлісагентстві вважають дещо по-іншому. Там зазначили, що проводити закупівлі на Prozorro чи ні – це вибір директорів лісгоспів.

«Управління лісогосподарським підприємством здійснює його директор, який самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства. Рішення про участь в публічних закупівлях приймається керівником відповідного підприємства самостійно», — каже перший заступник голови Держлісагентства Віталій Пунь.

Закон не для всіх

У законі «Про публічні закупівлі» справді немає обмежень. Тобто державні підприємства можуть не чекати «наказу згори» і добровільно проводити відкриті торги й економити кошти.

Але наразі таких лісгоспів не дуже багато. Таким чином почав проводити закупівлі хіба Бершадський лісгосп у Вінницькій області. Серед лісгоспів, описаних в цій статті, повноцінно такою практикою не користується жоден. Натомість обласні управління лісового господарства, здебільшого відмовляються коментувати статус лісгоспів стосовно Закону «Про публічні закупівлі». Лише у Чернівецькому управлінні впевнено заявили, що лісгоспи не замовники.

«Державні лісогосподарські підприємства, які координуються Чернівецьким ОУМЛГ, свою діяльність здійснюють на комерційній основі, коштів з бюджету на утримання не отримували. Тому з вище наведених ознак не являються замовниками», – написали у відповіді на запит.

Натомість Верховний Суд вважає інакше. Зокрема у вересні розглядав справу за позовом прокуратури до Ясінянського лісомисливського господарства на Закарпатті. Лісгосп на 3,6 млн грн придбав палива у приватного підприємця Миколи Кибалюка. Прокуратура вважає, що такий договір треба визнати нечинним через те, що він укладений без аукціону.

Верховний Суд підтвердив справедливість позову прокуратури, зокрема тому, що лісгосп належить до замовників. Підставою для цього є наявність у статутному капіталі юридичної особи понад 50% акцій державної або комунальної власності.

Усі лісгоспи трьох областей засновані державою, яка має 100% у їх статутному капіталі. Отож ця правова позиція Верховного Суду поширюється на кожне з лісових господарств регіону.

Тим часом деякі лісгоспи не просто уникають аукціонів, а й взагалі нічого не повідомляють про свої витрати на Prozorro. Наприклад, серед 15 лісових господарств Івано-Франківської області оприлюднили звіти 13 підприємств, у Закарпатській – з 19 лісгоспів дані поширили лише 15.