У Лондоні пішов з життя відомий бандурист з Франківщини Володимир Луців

08.09.2019 21:33   Джерело: Бліц-Інфо
Опубліковано : Патрік Скеля
Відомий український ліричний тенор, бандурист і музично-громадський діяч Володимир Луців, який родом із Надвірни помер в Лондоні 7 вересня у віці 90 років.

Про це в мережі повідомила Ірина Шкрум, пише - Бліц-Інфо.

«Сьогодні вночі перестало битися серденько п.Володимира Луціва - відданого та славного сина України. Добігає час, коли душа залишить земні обрії та полине у вись. Ми щиро сподіваємося, що Господь оселить її там, де спочивають праведні. Бо саме таким він був тут, на землі», - написала Шкрум.

Володимир Луців народився 5 червня 1929 року в родині купця Гавриїла і Юлії (з дому Курпель) у м. Надвірна Івано-Франківської області. Наприкінці Другої світової війни потрапляє у Німеччину. Зустріч із кобзарем Григорієм Назаренком, керівником капели бандуристів ім. Миколи Леонтовича, визначила його подальшу долю: у майстерні братів Гончаренків отримує свою «нерозлучницю» - бандуру, ставши наймолодшим учасником капели (м. Госляр, 1947). 1948 року Володимир Луців приїхав у Великобританію, де брав приватні лекції вокалу (Брадфорд, 1948-1951). Пізніше він навчався в коледжі св. Трійці (Лондон, 1951-1952), а далі студіював у консерваторії св. Кекилії (Рим, 1952-1957). Будучи студентом багато концертував у європейських країнах.

Професійна кар’єра Володимира Луціва розпочалася в 1961 р., коли він презентував Англію на Міжнародному пісенному конкурсі (тепер Євробачення). у Бельгії, де здобув перше місце. Як професійний співак Тіно Вальді (артистичний псевдонім Володимира Луціва) працював у міжнародних музичних ревіях, концертних шоу, радіо і телевізійних програмах. Виступав на престижних сценах Європи, CШA, Канади, Австралії. У супроводі оркестрів, хорів, фортепіано та улюбленої бандури десятиліттями пропагував українські пісні й думи. Він також з успіхом виконував міжнародні і, зокрема, неаполітанські пісні, які він записав вперше на платівках з українським текстом. Наче палка снага неба сонячної Італії огортає, коли звучить у його виконанні, приміром, «Ти, моє сонце», але з особливим хвилюванням виконує Володимир Луців пісню «Мама», слова якої наче перегукуються з долею самого маестро. Звертаючись до пам’яті своєї рідної матері, образ якої немов би уособлюється з Україною, співає» …важка до тебе дорога, бо я в чужій стороні. Та я до тебе повернусь знов…»

Володимир Луців був координатором святкування 1000-ліття Хрещення України (Рим, 1988), повернення Глави УГКЦ M. І. кардинала Любачівського (1991) та перепоховання патріарха Й. Сліпого (1992) з Апостольської Столиці до Львова, першої міжнародної конференції з боротьби із організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом (Київ, 1994), відзначення 400-річчя Берестейської унії (Рим, 1996) та багатьох інших культурно-громадських акцій.

Володимир Луців за кілька десятиліть організував 25 міжнародних турне для великих хорів, танцювальних колективів й окремих виконавців упродовж десятиліть за маршрутом від Європи до Америки й навпаки – зокрема, для хору «Гомін» і танцювального ансамблю «Орлик» з Англії до США й Канади (1974), для хору «Думка» з США у Європу (1985), Візантійського хору з Голландії в Україну (1990), гастролей ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору «Голоси Рідженсі» з Англії в Україну (2007) і турне для хору ім. М. Лисенка з Голландії в Україну (2008). Володимир Луців є знаним журналістом (автор сотень статей і репортажів), колекціонером, ініціатором мистецьких виставок.

Володимир Луців видав свою автобіографію «Від Бистриці до Темзи» (1999). Він заснував благодійний культурно – мистецький фонд ім. В. Луціва у Надвірній (2002), який опікується талановитою молодцю Карпатського краю.

Впродовж своєї довгої кар’єри Володимир Луців мав багато перемог і відзнак: перше місце на Міжнародному пісенному конкурсі (Бельгія, 1961), срібну медаль за виступи на кораблях «Квін Мері» і «Квін Елізабет» (1970), почесні грамоти Штату Массачусетс (США, 1966), Українського Конгресового Комітету Америки (США, 1980), Світового Конгресу Вільних Українців (Канада, 1981), Львова (1998) і Києва (2000), медаль св. Володимира Великого Світового Конгресу Українців (Канада, 2008) та ін. Володимир Луців також є лауреатом міжнародної премії ім. В. Винниченка (Київ, 1993).

За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу Президент України В. Ющенко своєю постановою від 17.01.2008 нагородив маестро Володимира Луціва орденом «За заслуги» II ступеня.


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу ifnews.org.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: Бліц-Інфо  
Загрузка...