«Відтоді, як у 5 років визначили мою проблему – генетичне захворювання муковісцидоз, живу за суворим режимом: щоденно купа таблеток, інгаляцій, масаж, дихальні вправи, антибіотики… Завдяки цьому я тримався довго», – Ігор дорослий, йому аж 21, він давно вже говорить за себе сам, самостійно спілкується з лікарями та фондами. «У грудні 2014 стан суттєво погіршився, без допомоги кисневого апарату за останній рік майже не виходив з кімнати.
Спуститися з 5-го поверху і піднятися назад у квартиру, дихаючи лише власними легенями, для мене стало неможливо», – ділиться Ігор. Та коли тобі всього 21, уявляєте, як хочеться вийти?
Кисневий апарат, який має зараз Ігор, працює лише від розетки, ніякої батареї він не має. Це означає, що хлопець може вільно дихати лише в межах своєї квартири. І не може вийти. Пекельне відчуття задишки – ось, що чекає на хлопця за порогом. «Якщо ще півтора року тому я, хоч і користувався кисневим концентратором, але 1-2 рази на тиждень міг зібратися з силами і вийти на прогулянку, то зараз виходжу з квартири виключно у випадках крайньої необхідності, коли треба їхати здавати аналізи або лягати до стаціонару. Спускатись з 5 поверху без ліфта і без кисню – це дуже важко, а ще важче піднятись назад на 5-й поверх… Доводиться викликати реанімобіль з киснем, аби вони мене супроводжували з дому до лікарні і назад. Бо інакше що робити? Терпіти...».
Захворювання Ігоря на сьогодні вважається невиліковним, і його стан поступово погіршується. Але навіть із цим можна жити. Те, що може реально допомогти хлопцю, – портативний кисневий апарат. Акумулятори дозволять йому вільно виходити з квартири, гуляти у дворі, планувати якісь зустрічі й справи у місті та не мучитись, коли стає зле і необхідно їхати до лікарні. Здоровій людині може здаватись моторошним, що для дихання необхідно застосовувати спеціальний апарат, та для Ігоря це – свобода, можливість жити.
Новий портативний апарат коштує 166 866 грн. На УББ триває збір коштів, залишилося зібрати 36 659 грн.
Допомогти можна за посиланням.