Йому було 31. Він мріяв про сім’ю, дітей, подорожі та нове життя. Із самого дитинства Ярослав Чемний піклувався про тих, кому в житті пощастило менше.

Він був душею компанії і справжнім патріотом України. Підтримував Революцію Гідності, а від початку конфлікту на Сході добровільно поїхав на Донбас, пише - Місто ІФ з посиланням на 20 хвилин.

7 квітня загинув від снайперської кулі. Ярослав Чемний – родом із селища Коропець Монастириського району. Але впродовж кількох останніх років проживав на Івано-Франківщині.

Український захисник з позивним «Механ» – рідні та друзі не можуть повірити в те, що трапилось. У їхній пам’яті Ярослав – світлий, добрий, чуйний, справедливий, сміливий…

З приводу смерті воїна на своїй сторінці у соцмережі міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків написав: Висловлюю щирі співчуття родині, дай вам, Боже, сил впоратись з цією гіркою втратою. Герої не вмирають!

Він усе вмів: і змайструвати, і зготувати

Не вірить, що більше нема серед живих… Рідна сестра Ярослава Олена Чемна каже, що не може змиритися зі страшною звісткою, повірить у смерть брата, коли побачить його.
Олена на два роки старша за Ярослава, вони разом підростали, товаришували до останнього дня.

Я навчила його всього, що вміла – готував краще за будь-яку господиню. І змайструвати будь-що вмів! Треба на будову – він на будову, кран полагодити – і він вже тут, ще щось – і з тим справлявся на всі сто, – розповідає сестра загиблого.

Після закінчення школи Ярослав навчався на юридичному факультеті в університеті в Івано-Франківську. Ще зі шкільної лави та й в студентські роки грав у команді КВН.

Це мій останній раз, обіцяю!

Коли почалася Революція Гідності, Ярослав був активним учасником подій на Майдані. Він – у числі небайдужих, які відстоювали право на власну свободу.

Потім почались бойові дії на Сході. І брат зголосився служити. Він пішов у Нацгвардію, згодом підписав контракт. Був в АТО, тепер вже ООС кілька разів. Ми його просили і переконували не йти на війну, але він нам говорив, що це його місія та обов’язок. Він мусить бути там з іншими. Коли їхав востаннє, то казав: «Це мій останній раз, обіцяю». 13 квітня у нього вже закінчувався контракт, він мав приїхати додому. Служба в армії навчила мудрості, – впевнена сестра Олена.

Попри те, що постійно був у напрузі, він залишався спокійним та впевненим.

 Його відстежували вороги

Тепер, коли брата вже нема серед живих, сестра розповідає, що він був снайпером. І на нього полювали вороги, вони відстежували його.

Ярослав лише вийшов на зміну. О 21.40 його вбив… снайпер, постріл у голову. Шансів на порятунок не було. Мені серед ночі зателефонували хлопці-побратими, потім вже дзвонило командування. Брат п’ять років відслужив та поклав своє життя заради того, аби Україна була незалежною. Він свідомо поїхав на Схід, він був патріотом, – зазначає сестра вбитого.

Друзі та знайомі – такої ж думки. Однокласниця Ярослава – Світлана Дрозд розповідає, що він був найдобрішим, найсвітлішим хлопцем у школі.

Наразі тіло Ярослава Чемного забрали із моргу в Сєверодонецьку та везуть у селище Коропець. Там 10 квітня відбудеться панахида, а 11 квітня – похорон.