Як Роман Безсмертний поширював на Львівщині ідею Великої України (Фото)

02.11.2018 12:35   Джерело: Дивись.info
Опубліковано : Новини Станіславівщини

Кажуть, у штабах деяких кандидатів у кандидати у Президенти України відбувся легкий шок, коли політик і дипломат Роман Безсмертний заявив, що прийняв рішення взяти участь у президентських виборах, пише - Дивись.info.

А як же не переживати? Політик з величезним досвідом державного управління, не маючи маєтків і впливових кумів, пройшовши випробування революціями і так і не «оскандалившись», є дуже незручним і непередбачуваним конкурентом. Тому, можливо, викликає незручні почуття не лише у самовпевнених претендентів, а й у політичних аналітиків. Таких краще відразу зняти з дистанції, оголосивши технічним, або просто ігнорувати, наприклад, в соціологічних опитуваннях чи в політичній аналітиці. 


Тим часом, Роман Безсмертний, впевнено збільшує коло своїх симпатиків, обравши для себе стратегію безпосереднього спілкування з людьми. 

Минулого тижня він перебував на Львівщині, проводячи зустрічі у містах області. Всеукраїнський діалог Романа Безсмертного з українцями під назвою «Велика Україна можлива!» стартував з Червонограда, згодом зустрічі відбулися у Стрию і завершилися розмовою з громадою Дрогобича.

Повірити в ідею Великої України і збудувати її 

Політик представив свою ідею Великої України і закликав українців позбутися комплексу меншовартості та повірити, що великі цілі допомагають вирішувати поточні проблеми. «Велика Україна можлива! Багатьом після цієї фрази хочеться поставити знак запитання. Я запевняю – цього робити не треба. Велика Україна можлива і ми її збудуємо. В той час, коли у сусідніх країнах звучать ідеї про Велику Угорщину, Велику Румунію, Велику Польщу, навіть той же «Русскій мір», – ми не маємо права применшувати свою значимість. Велика Україна – це не зазіхання на чужі території, ні в якому разі. Але Україна має бути там, де є українці. Це та ідея, яка змушує кожного українця, де б він не жив, розправити плечі і відчути гордість за свою державу. Ми маємо розуміти, хто ми, бути собою і пишатися своєю величчю», – каже Роман Безсмертний. Безсмертний пропонує всі рішення і дії в державі чинити з огляду на ідею Великої України. Він закликає навіть до Томосу ставитися як до шансу України, через об’єднання православ’я, стати центром об’єднання всіх християн. «Отримання Томосу надзвичайно важливе, але можливість для України тут набагато більша. Отримавши свою православну церкву, ми не просто станемо найбільшою православною країною. Тут співіснують православні і католики, а значить з’являється можливість до об’єднання всього християнства і подолання того розколу, який стався майже тисячу років тому. Україна може стати центром єднання світового християнства. А це історична місія такого масштабу, який одразу виведе нас на зовсім інший рівень буття», – наголошує Роман Безсмертний.



Справжній, а не технічний 

Роман Безсмертний нині живе у тому ж селі під Києвом, де жив ще його прадід. У нього дерев’яний будинок, який він збудував на фундаменті, що тримав прадідову хату. Сам обробляє землю і доглядає за  деревами в саду, відпочиває не на Канарах, а фізично працюючи на землі. Не соромиться згадувати, як випасав корів у селі, і продавав по 3 рублі виплетені на пасовищі кошики. Нині його маленькі шестирічні донечки-двійнятка бігають по тому самому подвір’ю, де ходив ще прадід. А за їхньою чемністю, як колись за малим Романом та його братом, спостерігає зі старої ікони той самий Ісус, якого призначила головним вихователем дітей в домі ще бабуся Романа Безсмертного.  

Зрозуміло, людям нелегко повірити, що цього кандидата – такого схожого на тих, хто в залі – допустять до найвищої посади. Закрадаються сумніви, і виникає питання на кого працює, чи не зрадить, знявшись на користь іншого, наприклад Гриценка? Відповідає переконливо: «Якщо я і буду говорити з Гриценком, то тільки про умови, на яких він може мене підтримати. Я не буду сходити з дистанції. Тому викиньте з голови балачки про технічного кандидата. 27 років я в українській політиці і ніколи не претендував на лідерство, але коли я повернувся з Білорусі (з посади посла у 2011 році – ред.), я такого недбальства і нефаховості не зустрічав ні в Кабміні, ні в парламенті. Це не моя примха стати кимось. Коли я бачу, як сьогодні з дитячою наївністю не можуть вирішити елементарні питання, мене це дратує. Я буду йти до перемоги!”. А коли запитують, звідки гроші на фінансування виборчої кампанії, Безсмертний дає чітку відповідь: він все життя «пахав» і цього разу заробить голоси виборців важкою працею. Фінансують його представники українського середнього бізнесу: «Я починав свою кар’єру учителем звичайної середньої школи – сільської, районної, став народним депутатом, хоча в це ніхто не вірив, представником Президента, віце-прем’єр-міністром. Я багато чого досягнув у житті. Мене батько з матір’ю вчили: будеш працювати – досягнеш чого захочеш, а будеш лежака давити – нічого в житті не досягнеш. Я прекрасно розумію, чим я займаюся, і якщо мету поставив – до неї дійду», – каже він. 



Уявіть Зеленського на переговорах з Меркель і Макроном 

Під час зустрічей Безсмертний поводиться впевнено і вільно, адекватно реагує на всі без винятку запитання, а питання про конкурентів вдало «відкаламбурює», зворушуючи зал оплесками. «Пане Безсмертний! А чим Тимошенко відрізняється від Порошенка?» – звучить запитання із залу.  Безсмертний у мовчазній паузі з серйозним обличчям пише собі прізвища, щось ручкою обводить і відповідає: «Чотирма першими буквами у прізвищах». Зал підтримує оплесками, а він продовжує з легким гнівом: «Цінності у них теж одинакові: у Тимошенко – влада, у  Порошенка – гроші». «Як ви ставитися до високих рейтингів Зеленського і Вакарчука?» – питання з залу. Відповідь проста. Безсмертний пропонує людям уявити міжнародні переговори, на яких присутні світові лідери найсильніших країн, а Україну представляє Володимир Зеленський. Зал усміхається і аплодує. Він продовжує, згадуючи актора Рейгана на посаді президента США. Там це було можливо, бо у цій країні правильно працює вся державна система. Відтак не можна порівнювати сильну внормовану Америку, в якій прийшов на посаду Рейган, і сьогоднішню Україну – в стані війни і розрухи. Роман Безсмертний нагадує, що українську політику поступово перетворили в захоплююче шоу. Воно веселе і цікаве, але не дає відповіді на питання: що робити з війною, з тарифами, як вирішувати соціальні питання, як вибудовувати економіку: «Я хочу, щоб всі розуміли: після шоу дуже хочеться їсти. Там не вирішуються питання, як нагодувати. Тому давайте зробимо все, щоби у політиці були люди, які приходять із своїми відповідями. Школа, яку я пройшов з 1994 року, коли були такі засновники української державності, як Юхновський, Горинь, Лук’яненко, Горохівський, Чорновіл, багато вчених і академіків, це була школа відповідей на питання. Нам конче необхідно вернути в парламент розум і досвід».


Якщо Безсмертний стане Президентом? 

Із залу передають записки, їх безліч. Згодом на його сторінці у Фейсбуці з’являться фото цих звернень – це не просто запитання, а подекуди цілі листи.  Їх понад 150 – це мінімум по 50 на кожній зустрічі і 12-15 «живих» запитань. Безсмертний керує процесом і між відповідями на письмові звернення надає слово людям. «Пане Безсмертний! Які ваші перші кроки на посаді Президента?» – звучить із залу. Відповідь чітка і зрозуміла: перший указ – про прийняття обов’язків Верховного Головнокомандувача, друге – оголошення правового режиму воєнного стану на окупованих територіях, третє – ліквідація Адміністрації Президента і передання її повноважень, як це написано у Конституції, Секретаріату РНБО. Акцентує також на ситуації зі зброєю. Каже, Україні конче необхідний Закон про зброю і Закон про територіальну самооборону. «На руках у людей понад 6 млн. стволів. Тільки 1 млн – це мисливська зброя. Людей, які володіють зброєю, треба об’єднати у війська територіальної оборони, вони мають проходити стрілецьку підготовку, злагодження, залучатися до охорони громадського порядку. Будь-який ворог, плануючи війну, розраховує ймовірні втрати, а найбільші втрати бувають там, де населення озброєне».


Роман Безсмертний відверто висловлюється щодо можливого притягнення до відповідальності політиків і військових, які у 2014 році проявили бездіяльність під час вторгнення ворогів. Тоді вони мали виконати два закони – про оборону, а також по правовий режим воєнного стану. Війну треба було називати війною. «Що важливіше – закон чи наказ не застосовувати зброю. А якщо цей наказ давали зрадники? – гостро запитує Роман Безсмертний у присутніх офіцерів, які спробували виправдати тодішню поведінку влади і військових. «Що стосується Донбасу, Криму і Азову – боронь Боже розкривати рот, що це не наша територія. Це Україна і вона повернеться! Це наші землі, навіть якщо нашому поколінню цього зробити не вдасться», – застерігає Безсмертний і закликає не забувати про мільйони українців, які визнані громадянами України і сьогодні є заручниками на цих територіях. Бездіяльність нинішньої влади в умовах п’ятирічної війни Безсмертного обурює не на жарт. Він постійно наголошує на абсурдності ситуації, зокрема на таких простих речах, над якими люди не задумуються, бо навіть з війни зробили шоу. Він наголошує, що армія для параду, і армія для війни – це різні речі. «Ви задумайтеся, – каже він, – за п’ять років війни в країні немає патронного заводу. Країна експортує патрони для стрілецької зброї, а зі зразків сучасної військової техніки, які розроблені в Україні і демонструються на параді, жоден не поставлено у виробництво». 

Вихід з Мінських переговорів – слабкість чи далекоглядність?

Роман Безсмертний пояснює, що, заходячи у Мінський процес, прекрасно розумів свої можливості. Каже, що поставив собі дві мети: оприлюднити все, що там відбувалося (і справді, до його появи там, процес був непублічним)  і друге – припинити копирсання в українській Конституції, «бо прекрасно розумів, як тільки зачеплять Конституцію за Донбас, то ми розлетимося вщент». На червень 2015 року перше і друге було досягнено. Оскільки президент не мав волі визнати неефективність Мінського процесу, Безсмертний вийшов з переговорів: «Імітувати діяльність – не в моїх правилах». Він також нагадав, що вже 27 років в Мінську ведуть поговори щодо Карабахського конфлікту, і припустив небезпеку: якщо не буде вжито заходів, така ж доля може спіткати Мінський процес щодо України. 

Як маленькому українцю будувати Велику Україну? 

Відповідь Романа Безсмертного дає непросту інструкцію для українців: «Українець має поважати сам себе, поважати тих, хто поруч, будувати Велике, бо велике – це повага до себе, це спосіб себе захистити, дати собі раду і допомогти тим, хто не може цього зробити сам. Кожен має робити свою маленьку роботу. Будете голосувати, зробіть маленьке зусилля над собою – розберіться в людях, і ви виконаєте свою роботу». 

Той, хто може забрати «розгублені» голоси 

Роман Безсмертний дуже цікавий претендент на посаду Президента з тих причин, що може зламати звиклий формат виборчої кампанії – підкупу грошима і популізмом. Своєю ідеєю Великої України і безпосереднім спілкування з виборцем він може сформулювати для суспільства питання, на які популісти не зможуть дати адекватних відповідей. Зокрема у питаннях міжнародних відносин і війни, які на сьогодні є ключовими завданнями Президента. З його виступів на Львівщині не виникає сумнівів у проукраїнськості Романа Безсмертного – він українець, який знає свої корені, пишається своїм родом і національністю. Він є людиною, яка всього досягає важкою працею, дотримується традиційних цінностей як національних, так і християнських,  декларує їх як основи своєї політичної діяльності. Безсмертний незалежний від великого капіталу, насамперед власного. Його майже 30-річний політичний і  управлінський досвід та далекоглядність його ідей і пропозицій, а також політична школа, яку він пройшов, дають йому шанс переконати виборців в альтернативності своєї кандидатури на виборах Президента України на противагу кандидатів «призначених фаворитами». 

Анна ФАЙНБЕРГ


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу ifnews.org.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: Дивись.info   103