Кожне повідомлення у ЗМІ про чергове скоєне самогубство завжди є важким для сприйняття. А коли з життя ідуть підлітки, то й поготів. Ось і зараз простір наповнений переживаннями і страхами з приводу згубної гри «Момо» в мережі -Інтернет, де знову підлітків затягують у смертельні тенета. Спілкуємось з цього приводу із  інформотерапевтом, психоаналітиком, журналістом Борисом  Семеняком.

- Хочеться вірити, що інформація, якою хочу поділитись, врятує комусь життя. Нещодавно на шпальтах місцевих газет знову було повідомлення про  хлопця (вже вкотре!), який звів рахунки із життям. А ще були рядки про те, що він досить часто проводив вільний час за комп’ютером. Жив з батьком і бабусею,  мама поїхала на заробітки за кордон. З першого погляду  виглядало так, що виною всього був монітор. Але це зовсім не так. Спробую  трішки змістити акценти від загальноприйнятих.  Із власного практичного досвіду знаю  про причини більш глибокі і суттєві, які, зазвичай, залишаються поза увагою порушеної проблеми. Ці коріння глибокі, непомітні і підступні.

- Так, навіть у причини може бути причина тієї чи іншої ситуації, яка відбулася чи відбувається.

- Одного разу за допомогою звернулася молода жінка, яка  останні роки перебувала у стані глибокої депресії, її не покидали думки про самогубство. Вона мала трьох дітей від різних чоловіків. Найменшенькій  тільки два рочки. Але найстрашнішим було те, що зрідка ловила себе на підступній думці: заподіяти дитині шкоду… Почали ретельно, майже покроково, розкладати «на полички» прожиті роки, практично з нуля. З’ясувалось, що її мама була не просто строгою, а іноді навіть жорстокою. Дитинство для маленької Інесси було настільки нестерпним, що у свої 10-13 років вона вже допускала суїцидальні думки, які, як з’ясувалось, нікуди не зникли й у дорослому житті – не дають спокою  й дотепер. І тут, УВАГА! Звертаюсь до батьків. Я можу навести безліч прикладів зі своєї практики, коли саме у цей перехідний вік підлітки дуже часто опиняються на межі розпачу і розчарувань, а ще – на самотині. Коли батьки не знаходять спільної мови із власними дітьми, повірте, це більше, аніж душевна катастрофа…

- Катастрофа, що потім переслідує все життя.

- Так, зазвичай, діти, які обділені увагою в сім’ї, надто вразливі у соціумі. Вони легко ображаються на всіх і все. І тоді часто основним вихователем стає… монітор. До слова, це може тривати не один рік, а добрий десяток, якщо не більше. Симптоми незвичної поведінки не можна не помітити: закритість і не бажання спілкуватись. У жодному разі не треба підсилювати ситуацію, а йти на зустріч: головне - м’яко, толерантно, з любов’ю. Іншими словами – бити в «усі дзвони». Коли допускається суїцидальна думка, у біополі з’являється згусток дуже низькочастотної енергії. Чим більше подібних думок, тим більше набирає сили «згусток». Позбутися його вже не просто. Біда у тім, що він вже нікуди не зникає. Навпаки, може провокувати певні негативні дії через певні проміжки часу.

- Ми трохи відступили від теми. І як розгортались події з Інессою?

- Вона не витримала жорсткого натиску у домашньому «вихованні», і як тільки трапилась перша-ліпша нагода аби вибратись з дому,  хутчій це зробила – вискочила заміж. Було їй тільки 17. Але сімейне щастя виявилося короткотривалим. Тільки  після народження первістка молодий чоловік відкрив свій справжній внутрішній світ. У нього на першому місці була пляшка і кулак. Найголовніші аргументи у з’ясовуванні будь-яких життєвих ситуацій. Відтак майже щоденні стреси зробили свою справу: новою хвилею відчаю стали накочуватися думки про те, щоб покінчити із життям. До здорового глузду повертав маленький син, його ніжна усмішка. Звісно, довго так тривати не могло і вони розлучилися. 

- Після таких з’ясовувань про заміжжя, мабуть,  вже й не думається.

- Навпаки, згодом було друге заміжжя, народження доньки і знову все не так, як мріялось. Хочу тут зауважити, що досить часто психологічно травмовані в дитинстві діти, а іноді навіть фізично, у дорослому житті не можуть створити гармонійну і повноцінну сім’ю. Саме тому початок багатьох трагедій у новостворених сім’ях насправді треба шукати у глибокому дитинстві, хто б там що не казав. Попри те, багато батьків навіть не замислюються над тим, що сварки , які іноді закінчуються бійками, це скалічене життя їхніх дітей у майбутньому. Запам’ятайте: кожне грубе слово, образа, приниження –  призводять до стресів, вони нікуди не щезають, а повсякчас накопичуються в інформаційному полі дитини. Я ще раз наголошую, що ніхто не пов’язує свою грубу поведінку з подальшими наслідками, які потім проявляються в житті їхніх дітей. І такі діти першими потрапляють на гачки суїцидальних Інтернет-забавок.

- То це ж справжня трагедія!

- Так, сімейні стосунки не склалися в Інесси і в другому шлюбі. Залишилась вона із двома дітками на руках. Згодом, нарешті, з її слів, зустріла справжню половинку – народилась дівчинка. Невимовна втіха для всіх. Здавалось, чого ще треба? Однак негативні думки не дають жінці спокою. Вона не дає спокою своєму доброму і врівноваженому чоловікові… З’явилися безпідставні ревнощі… Жінка чітко усвідомлює, що її розумом керують емоції, яких багато накопичилось у підсвідомості за життя. До слова. Допускання суїцидальних думок молодими мамами небезпечне ще й тому, що вони (думки) копіюються інформаційним полем дитини через енергетичну пуповину. І в майбутньому при будь-якій невдачі або стресовій ситуації ця думка може продублюватися у підлітковому віці і спровокувати найгірше...  То ж ви уявляєте, наскільки вкрай надважлива справа – виховання дітей?

- На жаль, далеко не всі це розуміють, і не лише на рівні батьків, а й суспільства.

- Пригадується інший сумний випадок: двадцятип’ятирічна дівчина не хотіла жити тільки тому, що з неї всі довкола насміхалися ( ще з дитинства!) через її надмірну вагу. І найприкріше, що це були не тільки однокласники, сусіди, а й – рідні. Від чималих стресів у дівчинки й справді порушилася не тільки психіка, а й метаболістична система організму, яка корегує вагу тіла.  І воно стало ще більше набирати ваги…

- Якщо думка матеріальна, то чи впливають негативні наміри, а вони зароджуються із думки, на членів сім’ї?

- Звичайно. Просто так, на рівному місці, думки про самогубство не можуть з’являтися. Завжди є причина. Тому мусить бути велика відповідальність за кожну думку, намір, мовлене слово, дію. А дії бувають такими, що не піддаються жодному аналізу. Ось ще одна історія трьох поколінь, де від бабусі до внучки передалися суїцидальні вібрації. Одного разу на консультацію прийшла дев’ятнадцятирічна дівчина. Вона була дуже сумною. Причина – перше кохання, вагітність і… аборт. На вимогу рідних. Результат не забарився – депресія і недобрі думки.  Після кількох днів спільної роботи попросила прийняти її маму. З’ясувалося, що в період, коли та мала її народжувати, був повний букет домашніх негараздів, що провокували на скоєння негативних вчинків. Забіжу наперед – внучка згодом приведе ще й свою бабусю. Коли останній було 6 рочків, батьки покинули її напризволяще в далеких родичів. І більше не з’являлися. Вона зізналася, що думки про самогубство переслідували її майже до повноліття. До речі, усі ці жінки так і залишилися самотніми (без чоловіків).

- Цікаво, тож виходить, що дії прабатьків можуть вплинути на цілі покоління?

- Так, адже що посієш, те й пожнеш. І найголовніше, маємо бути відповідальними перед Богом, за доручених нам дітей. Ми глибоко помиляємось, якщо думаємо, що вони лиш наші. Ми (мова про батьків) лише посередники між ними і Богом. Наше завдання допомогти дітям стати на шлях доброти, чесності, милосердя. Сімейні з’ясовування у стані алкогольного сп’яніння, грубе і зневажливе ставлення при цьому до дітей, ігнорування їхніх запитів – все це  руйнує їхню впевненість у собі, силу волі і, зрештою, психіку. У майбутньому це може  призвести до хвороби, важких психологічних розладів.

- І які є ліки? Та й чи існують вони взагалі?

- Звісно, є. Вони надто древні і всі про них знають. Їм не одна тисяча років. Медицини ще не було, а вони вже були. Важкі психологічні захворювання – це захворювання Душі. В аптеці ліків для Душі не купити. Вони всередині кожного з нас: це щира усвідомлена молитва і добрі безкорисливі справи. Не механічна, а медитативна, глибока концентрація на кожному слові. І не 3-5 хвилин, а годину-дві. Має бути абсолютна тотальна щирість і відкритість, аби кожна клітинка наповнювалась її вібраціями, вібраціями Любові і Світла. І тільки у такий спосіб клітинка розблокується, тобто звільниться від важкої суїцидальної вібрації. Таблетки антидепресанти не врятують, це звичайна тимчасова полегша. А Святе Слово –так. Знайдуться ті, які можуть заперечити силу молитви. Однак описані вищезгадані випадки, і не тільки ці, якраз мають дуже добрий позитивний результат внаслідок позитивних афірмацій і молитов. Це і є ментальна терапія – медицина майбутнього, яка працює тоді, коли в дію вступає віра і глибоке усвідомлення того, що відбувається. Тож слідкуймо за своїми словами і діями, тому що за ними йдуть наслідки. А вони інколи дуже важкі.

Цікавилась Дарина Колосок