Дивні чоловіки у старомодному чорному вбранні та химерних капелюхах, більшість із довгими бородами та крученими пейсами нещодавно переповнили вулички Косова. Євреї-хасиди з цілого світу (найбільше прихильників цієї містичної течії іудаїзму збереглося в США, Британії та Ізраїлі) уже кілька років поспіль приїжджають сюди, щоб побувати в місцях, де майже триста років тому молитвами спілкувався з Богом їхній духовний лідер, засновник хасидизму Баал-Шем-Тов або скорочено Бешт, пише - Правда.

Справжнє ім’я «жидівського святого», як називали Бешта в той час гуцули, було Ізраель бен Еліезер. Народився він у Борщеві (тепер – Тернопільська область) на переламі 17 та 18 століть у багатодітній єврейській сім’ї. З дитинства він найбільше любив усамітнюватися та вивчати Тору. Однак, своїх глибоких пізнань Священного Писання ребе Баал-Шем-Тов (у перекладі це прізвисько значить Володар Доброго Імені – авт.) не відкривав до 1730-х років,  заживши на той час слави простакуватого мандрівного філософа і цілителя.

Десь у 1720-х роках Баал-Шем-Тов разом із дружиною примандрував із Бродів в околиці Косова.  Свою супутницю Бешт поселив у якомусь із довколишніх сіл, а сам знайшов у горах печеру на березі гірського озерця, де й проводив більшість свого часу в роздумах та вивченні сокровенних розділів Тори, і тільки на Шабат повертався до дружини. Ходять легенди про те, що харчувався він печеними на сонці коржами: муку розводив водою, тонко розкачував тісто і сушив його на нагрітих сонцем каменях. Кажуть також, що іноді він ходив до Єрусалиму спеціальним тунелем, який вів з-під Писаного каменя до самого Храму Соломона.

Ймовірно, саме під час усамітнення в Карпатах Бешт отримав одкровення від свого духовного наставника – посланця з Небес, який явився йому в образі давнього ізраїльського пророка Ахія Шилоні. Ця зустріч впевнила його в істинності відкриттів, отриманих з Тори, і спонукала до проповідування. Принаймні, легенди говорять, що «жидівський святий» згодом перебрався до Косова і навчав тутешніх людей. А наука була така: Бог створив людей для радості й щастя, тож люди мають жити так, аби ні Бога, ні себе не засмучувати.

Ще той святий учив, що головне для віруючого – не молитися, а робити добрі діла, помагати людям у біді. Він казав: «Хто любіший Богові: чи той, хто у божниці б’є поклони, чи той, хто вибіг із божниці допомогти сусідові наладованого воза з болота витягти?». І ще він казав: «Бог не у вівтарі. Він в усьому, що він створив. Коли ти дивишся на світ, то дивишся на Бога. Любити Бога – це значить любити все створене ним: і сонце, і зорі, і трави та дерева, і звірів та птахів, і людей».

До речі, перша хасидська династія (послідовники Бешта називали себе «хасидами», що значить благочестивими) виникла ще в 1736 році. Треба сказати, що хасиди, як і гуцули, люблять і спів, і музику, й танець, і слухати цікаві та веселі розповіді., оскільки так само вважають, що Бог радується, коли люди набуваються, співають, танцюють.

Найзнаковішою легендою є дружба Бешта з легендарним опришком Олексою Довбушем. За одним із переказів, Бешт знайшов пораненого ватажка десь в горах поміж Кутами і Косовом, вилікував його травами й молитвами, а потім показав печеру, в якій Олекса переховувався від переслідувачів. На знак подяки Довбуш подарував своєму спасителю файку, і хоча Бешт не курив, відтоді завжди носив її з собою.

За іншим переказом, зустріч з Довбуша та Башета відбулася за драматичніших обставин. Ватажок опришків зайшов до печери «жидівського святого», а той з ним не привітався. Довбуш замахнувся на нього барткою, але раптом завмер і так стояв непорушно, поки Бешт не закінчив молитву.

«Потім вони довго говорили між собою і переконалися, що обоє стоять за справедливість і хочуть добра людям. Від того часу ватажок і святий подружились. Довбуш заборонив опришкам кривдити бідних жидів та мудрих цадиків. А багатих орендарів дозволяв рабувати», – говорить легенда.

Із Карпат Баал-Шем-Тов подався на Поділля, до міста Меджибожа, де оселився і прожив останні найплідніші 20 років життя. Тут навколо нього зібралася група учнів, відома під назвою «Свята громада», що сприйняла його шлях служіння Богу.

В окрузі його шанували: він допомогав і євреям, і полякам, і українцям – і бідним, і заможним. Начебто навіть особливий охоронний папір від російського царя мав, що захищав його від можливих гонінь. Разом із порадами, амулетами та ліками не забував він і навчати людей своїй вірі та молитві. Причому сам нічого не записував і іншим цього робити не дозволяв.

Залишив по собі Бешт нащадків. У нього були син Цві та донька Одл, сини якої – Моше Хаїм Ефраїм і Барух бен Йехіель – теж стали відомими хасидських цадиками (тобто мудрецями). Але найбільше прославився правнук Баал Шем Това – цадик Нахман з Брацлава: саме на його могилу в Умані приїжджають хасиди святкувати єврейський Новий рік.