Хоча це всього-на-всього іспит, від якого залежить студентське майбутнє кожного його учасника, і не більше. Знаю: в кожного абітурієнта в голові рояться тисячі запитань про незалежне оцінювання. Тож у розмові з директором Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти (ІФРЦОЯО) Богданом ТОМЕНЧУКОМ намагалися вирізнити основні факти і тези про ЗНО-2018, котрі має знати кожен цьогорічний абітурієнт. Інтерв’ю з Богданом Михайловичем вийшло доволі незвичним, вирішила відійти від традиційного формату «запитання—відповідь», натомість виокремила основні тези-факти, котрі й роз’яснює мій співрозмовник.

Факт перший. Щоб зареєструватися на ЗНО, не потрібно їхати до ІФРЦОЯО.

— Процес реєстрації стартував 6 лютого і триватиме до 19 березня. Динаміка його незмінна: затишшя — на початку та ажіотаж — наприкінці реєстрації, — каже Богдан Томенчук. — Такий менталітет нашого «западенця», що він буде чекати майже до останнього, буде думати, що з-під прилавка — щось смачніше, буде сидіти вдома, радитися, вагатися, що робити, як робити. Тож ми знову опинимося перед фактом, що в останні дні «тоннаж листів» збільшиться. Ми готові до такого перебігу подій і плануємо свою діяльність із врахуванням тих обставин, які можуть виникнути. Усіх буде вчасно зареєстровано. і ще запам’ятайте: ви нічого не виграєте, якщо пакет з документами не надішлете поштою, а принесете його пішки чи привезете машиною. Ми працюємо за поштовим штемпелем, і навіть якщо ви за годину до закінчення реєстрації надішлете лист з пошти, за поштовим штемпелем ми будемо бачити, що ви зареєструвалися вчасно. Не потрібно до нас ходити, від цього ви нічого не виграєте, лише втратите час, а ефект буде такий самий — ми просто зареєструємо вашу дитину на ЗНО.

Факт другий. Участь у пробному тестуванні збільшує шанси вступників успішно скласти «бойове» ЗНО.

— У доступній для нас формі ми відстежували масив тих людей, які успішно складали ЗНО, набирали більше 180 балів, серед них не знаходили жодного такого, хто не ходив би на пробне тестування. Тут більшу роль відіграє власне психологічна готовність. Якби ми з вами домовилися зустрітися в невідомій ні вам, ні мені кав’ярні, ми витратили б дуже багато часу, аби ту кав’ярню знайти і до неї адаптуватися. Психологічна готовність до якихось діянь — дуже важлива річ. А пробне ЗНО дає змістову, психологічну і технічну готовність, а також досвід поведінки на пункті тестування.

Факт третій. Спроба списати коштуватиме вступникові року його біографії.

— ЗНО — це строга процедура, де фактично неможливо когось обдурити, хіба що самого себе. Спроба списати під час незалежного оцінювання коштуватиме абітурієнтові року його біографії, тому не вірте таким казкам.

Факт четвертий. Металодетектори гарантують: ті, хто з раджетами, не переграють тих, хто грає чесно.

— Ми  горді з того, що першими, десь на межі нормативного фолу, пішли в аудиторії з металошукачами. Ми мусили це зробити, бо виявилося, що ті, хто зі смартфонами, які тоді масово з’явилися, переграли б тих, хто грає чесно. Гордий з того, що ми не вискочили як «даішники» з кущів, а за дуже короткий термін провели дуже велику роботу і з допомогою sms-атак та sms-провокацій з’ясували, що критично багато телефонів, зареєстрованих у наших базах, «відгукувалися» під час тестування. І ми зрозуміли: щось потрібно робити. Тоді з двома металодетекторами навели такого шелесту, що «мама не горюй». Нас спершу називали «фашистами», але потім зрозуміли, що такий «фашизм», як цей, нехай святиться. 

Факт п’ятий. Тести з іноземних мов вперше міститимуть завдання з аудіювання

— Будуть зміни, які стосуються тесту з іноземних мов, там буде аудіювання, що вперше, тому багато хто сприйме це з острахом. Ми не маємо досвіду проведення аудіювання, а вступники не мають досвіду складання аудіювання. Тут я їм порадив би не брати за горло своїх викладачів, а просто повправлятися в роботі з аудіотекстами. Це вправляння, призвичаювання до чужого голосу, не до голосу рідного вчителя, а до голосу зі звуковідтворювального засобу, як на мене, є дуже важливим для тих, хто хоче успішно впоратися з цим завданням.

Обставини склалися так, що в різних аудиторіях будуть різні засоби відтворення зв’язку. Не хотів би, щоб в когось виникла спокуса з допомогою адвокатів доводити, що у нього був гірший звуковідтворювальний засіб і він щось там недочув. Ці засоби можуть бути різних виробників, але параметри звуковідтворення будуть співмірними, адекватними до тих потреб, які є. Не хотів би, щоби хтось надіявся з допомогою цієї формальної зачіпки організувати в липні маленьку колотнечу.

Факт шостий. Учні коледжів та професійно-технічних навчальних закладів вперше складатимуть ДПА з української мови у формі ЗНО.

 — Певні нюанси виникають у тому, що досвіду роботи з реєстрацією на ЗНО своїх студентів чи потенційних абітурієнтів коледжі і профтехосвітні заклади не мають. Але я їм рекомендував би не хвилюватися, а тихо і спокійно дивитися в монітор, адже монітор підкаже все, що потрібно робити. Програма не ставить таких запитань, на які вони не змогли би відповісти під час реєстрації. Під час тестування треба чітко зрозуміти, в тому числі і викладачам коледжів та професійно-технічних навчальних закладів, що ЗНО оцінює знання кожного конкретного учня і аж ніяк не кожного конкретного вчителя. Перед цим потрібно поставити бар’єр, тому що різні вчителі працюють з різним природним матеріалом, і ми живемо в такий час, коли навчити неможливо, а навчитися — можна. 

Факт сьомий. Як правило, ті, хто складає перші три тести, на четвертий уже не йдуть.

— Максимально під час складання ЗНО можна обрати 4 тести, щоби розширити свої можливості при вступі. Як правило, ті, хто складає перші три тести, на четвертий уже не йдуть, і десь більше 10 відсотків бюджетних коштів, а це немала сума, «йде в січкарню». Але тут від цього нікуди не дінешся.

Факт восьмий. Спрогнозувати прохідний бал для вступу до ВНЗ нереально.

— Якби у вищих навчальних закладах існував сталий набір предметів при вступі з року в рік й не змінювалися б кількісні параметри, умовно кажучи, цього року приймають 100 осіб, на другий — 120, на третій — 80, то можна було би з великою точністю говорити, що зорієнтуйтеся на прохідний бал, який був торік на конкретній спеціальності в конкретному навчальному закладі. Оскільки всі ці чинники змінюються, то тепер про це говорити нереально. Так само як викликає сміх у того, хто хоч трохи знається на математичній статистиці, бажання медичних університетів приймати абітурієнтів тільки зі 150 балами і вище. Це сміхотворна ситуація, сміхотворна тим, що вони можуть просто опинитися без таких абітурієнтів. Бо не факт, що той, хто склав біологію, фізику чи хімію на 150 балів і вище, захоче йти в медики, можливо, вони підуть на суміжні спеціальності. Цей чинник у такому контексті не працює. 

Факт дев’ятий. У 2018 році діють сертифікати ЗНО як поточного року, так і 2016-го та 2017-го.

 — Сертифікати попередніх років — це ганьба української освіти, вони діють, на жаль, і, скоріш за все, ще довго будуть діяти. От зараз ми сидимо у кав’ярні і можемо сказати, що в цьому середовищі найбільше знаємо про зовнішнє незалежне оцінювання. Завтра поїдемо до Києва, де будуть сидіти «академіки», і там ми вже не будемо найкращими. Так само й з сертифікатами попередніх років, щороку змінюються вибірка, самі завдання, програма. Наведу інший приклад. У 10-му класі пробігав «стометрівку» за 12 секунд, то що, тепер маю йти і казати, щоб мене приймали в коледж фізичного виховання і культури?! 

Факт десятий. Тести як спосіб навчання — тупикова гілка освітянської еволюції.

— Тести як засіб контролю — це ідеальний інструмент, коли йдеться про масовість, але тести як спосіб навчання — це тупикова гілка освітянської еволюції. Тому той, хто ходить до такого репетитора, який тільки «натаскує» його на тести, не хочу сказати, що провалить іспит, але він явно обмежує себе в можливостях і займається досить ризикованою справою. Можна розв’язати 1000 тестів, а з 1001-м не впоратися. Раджу займатися самодисципліною, аутотренінгом, вчитися, як не розгубитися, не піддаватися чужим впливам, вивчити себе, як працює інтуїція, це також важливо. Тестування — це певною мірою лотерея, тому треба знати і цей бік своєї медалі. Кажуть, що молитва — це коли ти говориш з Богом, а інтуїція — це коли Бог говорить з тобою.

Факт одинадцятий. Система ЗНО переживає непростий період розвитку.

— У 2018-му в Україні ЗНО відбудеться водинадцяте. В якому стані система ЗНО на цьому етапі? Думаю, вона переживає непростий період розвитку, потребує свіжих ідей. Навіть ідея з аудіюванням далеко не першої свіжості. Коні тут справді не винні. Винні причини такого стану. Ми всього-на-всього — дзеркало. Треба реформувати джерело зовнішнього світла, котре в дзеркалі відбивається — суспільне замовлення на інформацію про стан речей з освітою і освіченістю. Ми можемо говорити, що наступного року протестуємо ще магістрів усіх спеціальностей, але це не розвиває систему як таку, це всього-на-всього застосування системи до більшої кількості об’єктів і ситуацій. Система розвивалася б, якби існувало згадане суспільне замовлення. Свого часу ввели дворівневі тести, це була інтенсифікація розвитку. Чому ми від них відмовилися? Головною причиною було те, що наші вищі навчальні заклади не потребують саме таких абітурієнтів, котрі знають значно більше, аніж, образно кажучи, «мама, котра миє раму» і ніяк не додумається вимити шибу. Але це ще раз підкреслює те, що проблеми не так у системи зовнішнього оцінювання, як у суспільства, якщо йому не потрібна інформація про тих, хто знає предмет на найвищому рівні. Нині вища школа фактично бореться за те, щоб заповнити аудиторні стільці, бо від цього залежить фінансове благополуччя конкретного ВНЗ. Розвиток був би, якби ми хоча б почали шукати способи тестування творчих здібностей. Або не залишили поза впливом системи так звані творчі конкурси при вступі на певні спеціальності... Розвиток — це коли система здобуває нову якість і очевидно, що ситуація є такою, якою є, бо такими є, власне, суспільні запити. Не потребує, виявляється, наше суспільство інформації про те, скільки у нас є, умовно кажучи, потенційних геніїв. 

Факт дванадцятий. ЗНО — найуспішніша освітня реформа.

— Стався справжній переворот, в якусь мить студенти з будь-якого населеного пункту, з будь-яким рівнем доходів батьків і їхньої суспільної ваги відчинили двері до найпрестижніших вищих навчальних закладів. Її успішність коренилася в тому, що прийшли ентузіасти і «на коліні», за смішні зарплати, «з нуля» зробили те, у що світ не міг повірити. Тепер того ентузіазму вже немає. Чому так сталося? Наразі відповідь зависає у не зовсім свіжому повітрі нашого спільного дому... Система ЗНО давала колосальну інформацію про якість і тенденції потенційних продуктивних сил суспільства. Давала обгрунтовані відповіді навіть на горезвісні мовні питання. Але ніхто не хотів так глибоко аналізувати отримувані дані. Думаю, що система по-справжньому була непотрібна навіть тодішній владі. Вона була більше потрібна політикам для піару, аніж владцям для впливу на суспільну та економічну ситуацію. Але я вірю, що рухаємося все-таки по спіралі, а не по замкнутому колу...