В Івано-Франківській області, у Майданському лісництві, знайшли закинутий будинок пасічника, де свого часу діяло підпілля УГКЦ.

Про це на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук повідомив монах-студит, отець-доктор Юстин Бойко, передає Гал-інфо.

Будинок виявив брат о. Юстина. Тепер брати Бойки мають намір самотужки відновити це унікальне і дуже пам’ятне для українців місце.

«Підпілля УГКЦ – часи, які відходять у забуття. Мій брат Михайло Бойко перебував у робочих питаннях у Майданському лісництві. Привіз звідти унікальні світлини, які розбудили у мені спогади.

На фото будинок пасічника. А насправді це був центр підпільної Церкви, у якому діяв ісповідник віри о. Михайло Косило. Офіційно він діяв як пасічник Делятинського лісокомбінату. Саме ця професія дозволяла йому і офіційно працювати на роботі, і бути повноцінним священиком УГКЦ.

Ми з братом плануємо відновити це місце! Хто бажав би поділитися спогадами, прошу писати у коментарях. І ще одне, але дуже важливе! Ця унікальна підпільна каплиця зберіглася тільки і виключно завдяки одному лісникові Майданівського лісництва!», – написав отець Юстин Бойко.

Довідка: О. Михаїл Косило народився 20 грудня 1932 року в Дорі, коло Яремча в родині Василя і Катерини з роду Спасюк, які були побожними християнами і свідомими українцями. У релігійному і національному дусі виховували і свого сина, якому змалку прищеплювали любов до Бога, рідної мови і культури.

Щоденні молитви, Служба Божа, Сповідь і Св. Причастя стали для нього відтоді і на все життя насущною потребою. Визначальний вплив на його життя і духовне покликання мав студитський монастир св. Пророка Іллі в Дорі.

Прислуговуючи змалку в монастирській церкві, Михась не лише здобув глибокі практичні знання церковного молитовного правила, літургійних практик і піснеспівів, але й пройнявся духом священичого аскетизму.

Воєнне лихоліття та реалії войовничого атеїзму лише посилили його прагнення всеціло посвятитись служінню Христові та Його Католицькій Церкві. А остаточно стати священиком він вирішив після знайомства з о. ісповідником Антонієм Казновським, який прибув у Дору наприкінці 1940-х років.

Під його духовним проводом Михаїл пройшов вишкіл та склав іспити за програмою Львівської Богословської Академії, а 13 червня 1958 р. отримує священичі свячення з рук Єпископа-Мученика Миколая Чарнецького.

Через декілька днів за активну підпільну діяльність та спробу зареєструвати у Дорі греко-католицьку громаду о. Косило разом з о. Казновським, згідно із судовим вироком «за незаконну релігійну та антирадянську діяльність», отримують тривалі терміни ув’язнення у тюрмі м. Жданова (тепер – Маріуполь). Там о. Антоній помирає на руках о. Михаїла.

Невдовзі після звільнення о. М. Косило отримує другий термін в таборах посиленого режиму Омської обл.

На початку 1970-х років Блаж. Мученик, Єпископ Станиславівський Іван Слезюк призначає о. Косила ректором підпільної духовної семінарії. Під його духовним проводом священичу формацію здобули понад 20 священиків: Найстарший з них – Митрополит Тернопільсько-Зборівський Кир Василь Семенюк, наймолодший – нинішній Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук).