Учорашні вибори до об’єднаних територіальних громад стали лакмусовим папірцем, що проявив початок трансформації політичної системи в Україні. Водночас, вони є генеральною репетицією перед парламентськими і президентськими виборами 2019 року. Аналіз кампанії, що відбулася в громадах, дозволяє зробити важливі висновки на майбутнє.

По-перше, місцеві вибори довели, що політичні сили, які не мають розгалуженої структури на місцях і реального членства, будуть сходити зі сцени. Бо без регіональної структури партія не має і якісного складу кандидатів, яких би знали й поважали у їхніх громадах. Ці вибори ще раз показали, що більшість українських партій – навіть тих, що представлені у Верховній Раді – є повною бутафорією.

По-друге, гроші перестають бути вирішальним чинником на виборах. Багато проектів з олігархічним фінансуванням поступилися Аграрній партії, яка без нього здобула третє місце – набравши, за попередніми даними, 12,9% голосів. Це початок нової політичної реальності, в якій важить передусім ідеологія політичних сил і їхня кадрова політика.

По-третє, якщо вже вести мову про державне фінансування політичних партій, то слід враховувати результати на місцевих виборах – оскільки саме вони й показують, наскільки реальною є структура партії і чи веде вона якусь діяльність десь, окрім ток-шоу і столичних мітингів. Якщо справедливо оцінити роботу партій, дехто з тих, хто отримує бюджетне фінансування, мають бути його позбавлені.

По-четверте, ця кампанія до ОТГ стала найбруднішою за останні роки. У багатьох громадах було зафіксовано застосування адмінресурсу і підкупу виборців, висування кандидатів-«клонів», зрив виборів через друк бракованих бюлетенів, підвезення виборців автобусами, «чорний піар». З усіма цими брудними прийомами доводилося боротися нашим кандидатам. Влада й олігархічна опозиція, які звикли паразитувати на ресурсах громад, розуміють, що реальна децентралізація неминуча, тому кинулися в бій за контроль над громадами. Цим і зумовлені масштаби брудних технологій. І це справжній виклик демократії, на який усе суспільство має дати чітку відповідь.

По-п’яте, очевидно, що ці вибори є репетицією майбутніх парламентських і президентських. Прогнила політична система, яка є дітищем клановості та олігархії, уже руйнується на рівні громад і тріщатиме по швах у всеукраїнському масштабі. Але вона готова чіплятися за життя, застосовуючи і незаконні методи конкуренції. Тож головна боротьба буде точитися між олігархічними партіями старого зразка та ідеологічними політичними силами, що виростають знизу і ведуть до влади нових лідерів.

Вірю, що громадяни України зрозуміють свою відповідальність за майбутнє держави і відмовляться від підтримки партій, чиї представники рвуться до грабежу країни і є повними ідейними банкрутами. Справжній розвиток держави має розпочатися з оновлення політичної системи, в якій відбуватиметься конкуренція програм, ідей і смислів, а не олігархічних гаманців.